Днями одна київська знайома поділилася прикрою новиною – 76-річного батька її чоловіка з інсультом довго не забирала швидка, тож незабаром він помер. Одразу подумалося: а як ведеться людям із серцево-судинними та іншими захворюваннями у віддалених куточках Шепетівщини?
Ми приїхали до селища Гриців і запитали у перехожих тамтешніх вулиць, наскільки доступною для них є фахова медична допомога. Адже до нашого райцентру звідти аж 35 кілометрів. Поцікавилися також їхньою думкою про якість медицини в країні, кваліфікацією місцевих медиків, наявність потрібних спеціалістів. А як грицівчани реагують на ціни, які «спостерігають» у аптеках? Ну а також дізнавалися у перехожих, чи відслідковують вони і як саме відомості про все, що пов’язано із коронавірусною інфекцією. Бо ж інформування про Сovid-19 нині настільки «масоване», що, так би мовити, такі новини «лізуть» з кожної «праски».
Буркун Лідія Антонівна, до квітня 2020 року трудилася за кордоном, 73 роки:
– До весни цього року я протягом десяти років працювала у Італії (Калабрія, Венеція). Тамтешнє життя з нашою країною дуже складно порівнювати. Наведу приклад. В одній із італійських лікарень мені робили кілька операцій. Вразив порядок. У них все – для людей. А що у нас? Ось нині по телевізору розповідають, як Україна готується до лікування хворих на «корону», котрих більшає. А в Італії ще навесні усе було готове – і спеціальні ліжка, і кисневі концентратори, і ШВЛ-и. Знаєте, що таке коронавірус, як ним хворіють – всього того набачилася досхочу. Італійці – дуже законослухняні. Впродовж двох місяців проходила там у масці й і рукавичках, бо за дотриманням цих вимог стежать карабінери. Але в італійських лікарнях порядок. До речі, серед грицівчан знаю тих, котрі вже перехворіли коронавірусом. Наприклад – моя сусідка.
Обурює, що за сучасних «коронавірусних» реалій складно у Грицеві в комфортній обстановці розплатитися за комунальні послуги. Нині платежі здебільшого приймають тільки у відділенні «Укрпошти», тож усі люди йдуть туди. Комісійні – від 3 до 7 гривень за кожну квитанцію. Це достатньо багато, як для пенсіонерів, котрі щомісяця отримують приблизно дві тисячі гривень.
Раїса Літнарович, до виходу на пенсію працювала медсестрою Грицівської лікарні, 75 років:
– Щойно з аптеки повертаюся. Дуже болить спина і нога, тому придбала знеболювальне. «Фаніган» називається. За одну «пластинку» цих пігулок віддала 35 гривень. А тепер йду і думаю, за що хліба купити. Часто однієї пенсії (одержую близько двох тисяч гривень), через витрати на ліки, не вистачає. А коли лікували загострення хвороби, то було таке, що й дві пенсії (моя і чоловіка) на лікування витрачалися… Востаннє лежала в місцевій лікарні протягом десяти днів. Зверталася до терапевта, невропатолога, хірурга. Добре, що цей медичний заклад зберігся. Колись я працювала там медсестрою… Крім тих «болячок», які нині турбують, допікають і щоденні новини про поширення коронавірусної інфекції. Я то їм довіряю (думаю, те все, що показують, то правда, хоча й часткова), але, на жаль, розумію, що багатьох людей така інформація дуже лякає. Воно мене теж нервує. Такі новини погано діють на психіку. Щодо того, наскільки справляється місцева «швидка допомога» зі своїми обов’язками, то тут сказати щось певне складно, адже зазвичай у випадку якихось загострень хвороб я звертаюся до сімейного лікаря. Його звати Ігор Леонідович.
Василь, токар колишнього місцевого підприємства, яке займалося меліорацією, нині перебуває на пенсії, 74 роки:
– Та яке там медичне забезпечення… Про що ви говорите… Серед сусідів, знайомих ще ніхто на той коронавірус не захворів. До мене він теж іще «не добрався». За новинами по телебаченні про коронавірус стежу. Вражає, що він не відступає. Проявляє себе то там, то там… Як у нас їздять «швидкі»? Нормально, у Грицеві є таких дві машини. Стоять на чергуванні неподалік лікарні, коло них – шофери. Про ціни на ліки не скажу, бо аптеки не відвідую. На щастя, лікарня у нашому селищі є і працює. Але там, на мій погляд, медичних кадрів не надто вистачає.
Валентина Іванівна, колишня працівниця Понінківської картоннно-паперової фабрики та місцевої пекарні, нині – домогосподарка, 49 років:
– Сучасний стан медичного обслуговування в Україні вважаю катастрофічним. Ну а ще стан дорожнього покриття на багатьох вулицях рідного Грицева не радує. Вечорами проблеми з освітленням. Також ту ділянку вул. Травневої, по якій мешкаю, «побило» фурами так, що «тріщить» хата. У сусідки в двох кімнатах впала стеля. Ходила ось і жалілася… На жаль, через стан здоров’я на минулих місцевих виборах не була. Проте побажання новообраній владі маю. Насамперед – треба піклуватися про нашу лікарню. Такий заклад селищу дуже потрібний. Друга «рекомендація» – дбати за робочі місця, щоб промислові підприємства працювали. А на тих, які ще функціонують, щоб не скорочували людей. Станом на тепер молодь йде у торгівлю, а в осіб середнього віку, котрі не мають роботи, перспективи щодо працевлаштування мізерні. Я теж уже два роки як ніде не працюю. До того трудилася у пекарні… Нинішня ситуація з коронавірусом, усі ці різні карантинні обмеження не на користь надання медичних послуг на належному рівні. Новинам про Ковід-19, які показують по телебаченню, довіряю. Але серед близьких та знайомих тих, хто перехворів цією недугою, на щастя, немає.
Записав Володимир КОВАЛЬЧУК.
Фото Костянтина ВОЛОДИМИРОВА.