ГОЛОВНА СТОРІНКА ГОЛОВНІ НОВИНИ Особлива місія військового ліцею або Куди хилить «догма» освітянської реформи

Особлива місія військового ліцею або Куди хилить «догма» освітянської реформи

248 переглядів

Зараз, мабуть, годі знайти байдужого до питань майбутнього реформування мережі закладів загальної середньої освіти. І багатьох непокоїть те, що грядуще «планування» замість покращення якості й доступності освіти вкотре перевтілиться у звичне уже скорочення, економію у цій галузі за рахунок провінції, зміни лише у назві із збереженням старих проблем.
Адже за чиновницьким циркуляром стоять долі дітей і онуків. Те, що особливо близьке кожній українській родині.
І коли автори законодавчої норми, напевно навмання, визначили 50 тисяч населення необхідною умовою для більшої, тобто понад відведену «норму», для таких центрів як Шепетівка лише в один-два середніх заклади (за новим баченням освітньої мережі кількості ліцеїв), вони, з усього видно, були далекі від реалій, у яких живе населення багатьох регіонів країни. І що за таких умов для більшості дітей навчання у ліцеї може стати нездійсненною мрією.
І оте чиновницьке спрощування, об’єднування й оптимізування ставить під загрозу існування таких (не багатьох) зак­ладів середньої освіти як ліцеї військово-спортивною профілю.
На всю Хмельниччину лише два таких знайдеться. Так, у Кам’янці-Подільському діє військовий ліцей, а у Шепетівці – навчально-виховний комплекс № 3, у складі якого є ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою.
До слова, наш заклад стає дедалі відомішим у регіоні. А надто останнім часом, коли більш затребуваною стала професія військового. Для багатьох ця «альма матер» дала путівку у професійне покликання і в інших силових структурах.
Тож у Шепетівському військовому ліцеї залюбки продовжує навчання, здобуваючи середню освіту, не лише місцева молодь, а й цікавляться закладом здобувачі освіти з багатьох куточків області.

— Пріоритетним напрямком роботи нашого закладу є військово-спортивна спрямованість навчання та виховання. Тож значна увага приділяється розвитку фізичних, психічних та моральних якостей ліцеїстів. А ще — формуванню в учнів високої патріотичної свідомості, національної гіднос­ті, готовності до виконання громадянського, конституційного обов’язку щодо захисту національних інтересів Украї­ни, — говорить директорка Шепетівського НВК № 3 Лілія Бабак. — У закладі також діє система підготовки учнів до навчання у класах з посиленою військово-фізичною підготовкою. Так, на базі 6-Б, 6-В, 7-Б та 7-В класів відкриті класи юних козачат. А на базі 8-В та 9-В класів – юних козаків.
Як розповіла Лілія В’ячеславівна, на курсах військового ліцею за навчальною програмою «Захист України. Профільний рівень» заняття тривають п’ять годин на тиждень. Організовано й роботу гуртків національно-патріотичного, громадянського спрямування «Влучний стрілець», «Юний стрілець», «Підготовка до Збройних Сил України» та «Джура».
Як і належить такому закладу, у його стінах панує дух військової звитяги, поваги до славної історії України й шани до ратного подвигу її сучасних захисників. А ще за роки існування військового ліцею усталились його традиції. Серед них – власні військові однострої й формування навчальних відділень, взводів, урочистості з призначення молодших командирів. А ще — свої військово-патріотичні заходи, налагодження співпраці з вищими військовими зак­ладами освіти, військовими частинами.
Незабутніми щороку стають посвяти у ліцеїсти – приведення до обітниці ліцеїстів першого курсу. Як і участь у міських, обласних, всеукраїнських змаганнях, конкурсах військово-патріотичного спрямування. Учні беруть участь і у благодійних акціях на підтримку учасників АТО/ООС.
Як тут не згадати те, що вихованці гуртків «Джура» у складі команди «Несамовиті орли» під керівництвом свого нас­тавника Сергія Багнюка неодноразово ставали призерами Всеукраїнської військово-патріотичної гри «Вояцький дух», Всеукраїнського етапу військово-патріотичної дитячо- юнацької гри «Сокіл» («Джура»).
Члени гуртка «Влучний стрілець» (керівник О.М.Юрін) є призерами міської спартакіади допризовної молоді, обласних змагань з кульової стрільби пам’яті О.Оніщука, Всеукраїнських змагань «Бойова готовність» пам’яті І.Ступака та багатьох інших. І, безперечно, усі здобутки ліцеїстів складають славну історію не лише закладу, а й нашого краю загалом.
Принагідно зазначимо, що про вихованців ліцею знають, на них розраховують і у Міністерстві оборони України та Оперативному командуванні «Захід». Адже чимало його випускників достойно несуть ратну службу у військових частинах різних родів військ, захищають українську державність. І на даний час близько сорока колишніх ліцеїстів продовжують навчання у вишах силових структур.
— Ми проводимо активну роботу щодо розширення нап­рямків співробітництва з багатьма вищими військовими закладами. Наприклад, тісно співпрацюємо з Національним університетом оборони України ім. І.Черняховського, Військовим інститутом телекомунікацій та інформатизації, Житомирським військовим інститутом ім. С.Корольова, Національною академією сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, — продовжує розповідь Лілія В’ячеславівна. — Тобто маємо програму розвитку й чітке бачення важливості ролі нашого закладу для держави загалом і для регіону зокрема. Він може слугувати стартом у професійний світ для багатьох майбутніх захисників не лише Шепетівської територіальної громади (яка щодо кількості населення зросла за рахунок входження до неї кількох сіл), а й багатьох інших територіальних громад теперішнього обширного Шепетівського району.
Адже професія військового нині для багатьох означає достойну зарплату і надійну роботу, як, власне, і служба в інших силових структурах. А за підтримки влади, напевне, знайдеться можливість і вирішити питання проживання учнів з інших місцевостей. Було б лише бажання… Тим більше, що такі перспективи закладу цілком реальні, адже вони базуються на належній навчально-технічній базі.
— Маємо розроблені спільні проєкти з військовиками нашого міста. Так, на виконання програми «Козацький гарт» проводимо з ними спільні змагання, зокрема, з військово-прикладних видів спорту. Співпрацюємо і з Шепетівським ОМВК. Для ефективного навчання учнів та ліцеїстів укладені угоди з командуванням військових частин А 4127, А 2375, А 3730 щодо використання навчально-матеріальної бази цих військових частин. А це спортивні і стройові майданчики, єдині смуги перешкод, — каже викладач предмета «Захист України, майор запасу Олександр Юрін. — Крім того, для проведення навчально-польових зборів та занять відпрацьоване спільне рішення з командиром військової частини А 3730 щодо використання полігону та бази військового містечка із залученням військових спеціалістів з інженерної підготовки та зв’язку. Тож робимо все, щоб підготувати справжнього бійця, захисника рідної землі. Задля цього у закладі організовано роботу творчої групи педагогів «Військово-патріотичне виховання».
Словом, важливість існування такого закладу у нашому регіоні не викликає сумніву.
Тому патріотично налаштовані громадські організації міста, учасники бойових дій, ветерани АТО й шепетівчани неабияк занепокоєні тим, що освітні новації призведуть до втрати того, що примножувалось для громади десятиліттями. А ще тим, що можливе припинення функціонування військового ліцею заподіє неабияку шкоду військово-патріо­тичному гарту підростаючого покоління, а то й взагалі закриє дорогу молоді до важливого життєвого профорієнтаційного вибору стати захисником рідного краю ще на рівні середньої школи.
— Потрібно уже бити на сполох. Необхідно залучати широку громадськість як міста, так і інших територіальних громад Шепетівського району, спонукати різні рівні влади, щоб зберегти такий заклад як НВК № 3 у статусі ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. Тим більше неприпустимо його втратити в умовах, коли в країні триває війна. І саме він, як засвідчило життя, перебуває у авангарді плекання свідомого і відповідального покоління юних захисників.
А виховання й вишкіл гідних оборонців державності — це зараз чи не найактуальніша тема, і саме цим треба керуватися, а не арифметичними показниками щодо кількості населення чи площі населеного пункту, чи ще чимось, яке не завжди відображає реальний стан речей, — переконаний голова Шепетівської спілки ветеранів Афганістану Валерій Окорський. — Ви лише уявіть: у загальноосвітніх школах, яких у місті ще наразі вісім, за теперішнім освітнім стандартом відводиться лише півтори години на тиждень на предмет «Захист України». Чому за такий куций час можна навчити і чи його досить для підготовки допризовника, а тим більше того, хто хоче своє життя пов’язати із службою у Збройних Силах України? І лише наш ліцей з поглибленою військово-фізичною підготовкою нині на належному рівні займається цією важливою державною справою.
А що буде, коли із середніх закладів залишиться, як планується, лише якась обрана пара і не стане єдиного військового ліцею?
У цьому контексті, мабуть, багатьом цікаво, а як воно у інших країнах із закладами такого профілю. Тим більше, що законодавчі новації декларують про прагнення української освіти увійти у європейський і світовий освітній простори.
Так от, у Сполучених Штатах Америки цінності захисника держави прищеплюються у понад трьох тисячах спеціалізованих військових класах, які створені у звичайних школах. І така державна програма охоплює понад 600 тисяч школярів. Відтак, від 30 до 50 відсотків їх стають офіцерами, а інші йдуть добровольцями у різні силові структури, посилюють патріотичний ресурс громадянського суспільства, бізнесу, державних структур тощо.
У Великій Британії під контролем Міноборони аналогічну підготовку ведуть в осередках як на базі державних шкіл, так і у приватних середніх закладах освіти.
З початком військової агресії Російської Федерації проти України поляки теж серйозно взялися за військову підготовку у школах. А у 2017 році їхнє Міністерство оборони навіть започаткувало програму «Сертифіковані військові уніформовані класи» на базі спеціалізованих класів у середніх школах. Наразі у сусідів є уже 128 таких шкіл. Навчання у таких класах триває два роки і, крім звичайної програми, включає польову підготовку як частину предмета «Військова освіта».
Значну увагу спеціальній військовій підготовці молоді приділяють і в країнах Балтії.
На жаль, у нас за останні роки у цій справі прогрес так і не визначився. Хіба що предмет у школах отримав перейменування на «Захист України». І це тоді, коли триває сьомий рік агресії північно-східного сусіда, який, до речі, у мілітаризації своїх шкіл не пасе задніх. Уже невдовзі до армії підуть діти, які 2014 року були учнями початкової школи і надсилали нашим військовикам на фронт малюнки, що прикрашали окопи, блокпости, техніку. Ще й досі не ухвалено підготовлену волонтерами і Міністерством оборони сучасну концепцію військово-патріотичного виховання. І зволікання з цим становить реальну загрозу національній безпеці.
Тож куди йдемо, коли освітня реформа на місцях призведе до ліквідації того, що маємо – єдиного на регіон ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. З усього видно, такий стан справ не вписується навіть у євроінтеграцію.
На нашу думку, коли у Києві «дядько» не дуже переймається тим, хто і як у майбутньому захищатиме Україну, свою наполегливу волю має проявити місцева влада. Адже втратити легше, ніж згодом, та ще у сучасних українських реаліях, набути.
Як кажуть у народі, в одну річку ще нікому не вдавалося увійти двічі. Адже нині надто потужний плин часу, який для багатьох закладів освіти стає часом істини.
Володимир НИТКА.

Залиште Ваш коментар
Перевести