Зараз, мабуть, годі знайти байдужого до питань майбутнього реформування мережі закладів загальної середньої освіти. І багатьох непокоїть те, що грядуще «планування» замість покращення якості й доступності освіти вкотре перевтілиться у звичне уже скорочення, економію у цій галузі за рахунок провінції, зміни лише у назві із збереженням старих проблем.
Адже за чиновницьким циркуляром стоять долі дітей і онуків. Те, що особливо близьке кожній українській родині.
І коли автори законодавчої норми, напевно навмання, визначили 50 тисяч населення необхідною умовою для більшої, тобто понад відведену «норму», для таких центрів як Шепетівка лише в один-два середніх заклади (за новим баченням освітньої мережі кількості ліцеїв), вони, з усього видно, були далекі від реалій, у яких живе населення багатьох регіонів країни. І що за таких умов для більшості дітей навчання у ліцеї може стати нездійсненною мрією.
І оте чиновницьке спрощування, об’єднування й оптимізування ставить під загрозу існування таких (не багатьох) закладів середньої освіти як ліцеї військово-спортивною профілю.
На всю Хмельниччину лише два таких знайдеться. Так, у Кам’янці-Подільському діє військовий ліцей, а у Шепетівці – навчально-виховний комплекс № 3, у складі якого є ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою.
До слова, наш заклад стає дедалі відомішим у регіоні. А надто останнім часом, коли більш затребуваною стала професія військового. Для багатьох ця «альма матер» дала путівку у професійне покликання і в інших силових структурах.
Тож у Шепетівському військовому ліцеї залюбки продовжує навчання, здобуваючи середню освіту, не лише місцева молодь, а й цікавляться закладом здобувачі освіти з багатьох куточків області.
— Пріоритетним напрямком роботи нашого закладу є військово-спортивна спрямованість навчання та виховання. Тож значна увага приділяється розвитку фізичних, психічних та моральних якостей ліцеїстів. А ще — формуванню в учнів високої патріотичної свідомості, національної гідності, готовності до виконання громадянського, конституційного обов’язку щодо захисту національних інтересів України, — говорить директорка Шепетівського НВК № 3 Лілія Бабак. — У закладі також діє система підготовки учнів до навчання у класах з посиленою військово-фізичною підготовкою. Так, на базі 6-Б, 6-В, 7-Б та 7-В класів відкриті класи юних козачат. А на базі 8-В та 9-В класів – юних козаків.
Як розповіла Лілія В’ячеславівна, на курсах військового ліцею за навчальною програмою «Захист України. Профільний рівень» заняття тривають п’ять годин на тиждень. Організовано й роботу гуртків національно-патріотичного, громадянського спрямування «Влучний стрілець», «Юний стрілець», «Підготовка до Збройних Сил України» та «Джура».
Як і належить такому закладу, у його стінах панує дух військової звитяги, поваги до славної історії України й шани до ратного подвигу її сучасних захисників. А ще за роки існування військового ліцею усталились його традиції. Серед них – власні військові однострої й формування навчальних відділень, взводів, урочистості з призначення молодших командирів. А ще — свої військово-патріотичні заходи, налагодження співпраці з вищими військовими закладами освіти, військовими частинами.
Незабутніми щороку стають посвяти у ліцеїсти – приведення до обітниці ліцеїстів першого курсу. Як і участь у міських, обласних, всеукраїнських змаганнях, конкурсах військово-патріотичного спрямування. Учні беруть участь і у благодійних акціях на підтримку учасників АТО/ООС.
Як тут не згадати те, що вихованці гуртків «Джура» у складі команди «Несамовиті орли» під керівництвом свого наставника Сергія Багнюка неодноразово ставали призерами Всеукраїнської військово-патріотичної гри «Вояцький дух», Всеукраїнського етапу військово-патріотичної дитячо- юнацької гри «Сокіл» («Джура»).
Члени гуртка «Влучний стрілець» (керівник О.М.Юрін) є призерами міської спартакіади допризовної молоді, обласних змагань з кульової стрільби пам’яті О.Оніщука, Всеукраїнських змагань «Бойова готовність» пам’яті І.Ступака та багатьох інших. І, безперечно, усі здобутки ліцеїстів складають славну історію не лише закладу, а й нашого краю загалом.
Принагідно зазначимо, що про вихованців ліцею знають, на них розраховують і у Міністерстві оборони України та Оперативному командуванні «Захід». Адже чимало його випускників достойно несуть ратну службу у військових частинах різних родів військ, захищають українську державність. І на даний час близько сорока колишніх ліцеїстів продовжують навчання у вишах силових структур.
— Ми проводимо активну роботу щодо розширення напрямків співробітництва з багатьма вищими військовими закладами. Наприклад, тісно співпрацюємо з Національним університетом оборони України ім. І.Черняховського, Військовим інститутом телекомунікацій та інформатизації, Житомирським військовим інститутом ім. С.Корольова, Національною академією сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, — продовжує розповідь Лілія В’ячеславівна. — Тобто маємо програму розвитку й чітке бачення важливості ролі нашого закладу для держави загалом і для регіону зокрема. Він може слугувати стартом у професійний світ для багатьох майбутніх захисників не лише Шепетівської територіальної громади (яка щодо кількості населення зросла за рахунок входження до неї кількох сіл), а й багатьох інших територіальних громад теперішнього обширного Шепетівського району.
Адже професія військового нині для багатьох означає достойну зарплату і надійну роботу, як, власне, і служба в інших силових структурах. А за підтримки влади, напевне, знайдеться можливість і вирішити питання проживання учнів з інших місцевостей. Було б лише бажання… Тим більше, що такі перспективи закладу цілком реальні, адже вони базуються на належній навчально-технічній базі.
— Маємо розроблені спільні проєкти з військовиками нашого міста. Так, на виконання програми «Козацький гарт» проводимо з ними спільні змагання, зокрема, з військово-прикладних видів спорту. Співпрацюємо і з Шепетівським ОМВК. Для ефективного навчання учнів та ліцеїстів укладені угоди з командуванням військових частин А 4127, А 2375, А 3730 щодо використання навчально-матеріальної бази цих військових частин. А це спортивні і стройові майданчики, єдині смуги перешкод, — каже викладач предмета «Захист України, майор запасу Олександр Юрін. — Крім того, для проведення навчально-польових зборів та занять відпрацьоване спільне рішення з командиром військової частини А 3730 щодо використання полігону та бази військового містечка із залученням військових спеціалістів з інженерної підготовки та зв’язку. Тож робимо все, щоб підготувати справжнього бійця, захисника рідної землі. Задля цього у закладі організовано роботу творчої групи педагогів «Військово-патріотичне виховання».
Словом, важливість існування такого закладу у нашому регіоні не викликає сумніву.
Тому патріотично налаштовані громадські організації міста, учасники бойових дій, ветерани АТО й шепетівчани неабияк занепокоєні тим, що освітні новації призведуть до втрати того, що примножувалось для громади десятиліттями. А ще тим, що можливе припинення функціонування військового ліцею заподіє неабияку шкоду військово-патріотичному гарту підростаючого покоління, а то й взагалі закриє дорогу молоді до важливого життєвого профорієнтаційного вибору стати захисником рідного краю ще на рівні середньої школи.
— Потрібно уже бити на сполох. Необхідно залучати широку громадськість як міста, так і інших територіальних громад Шепетівського району, спонукати різні рівні влади, щоб зберегти такий заклад як НВК № 3 у статусі ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. Тим більше неприпустимо його втратити в умовах, коли в країні триває війна. І саме він, як засвідчило життя, перебуває у авангарді плекання свідомого і відповідального покоління юних захисників.
А виховання й вишкіл гідних оборонців державності — це зараз чи не найактуальніша тема, і саме цим треба керуватися, а не арифметичними показниками щодо кількості населення чи площі населеного пункту, чи ще чимось, яке не завжди відображає реальний стан речей, — переконаний голова Шепетівської спілки ветеранів Афганістану Валерій Окорський. — Ви лише уявіть: у загальноосвітніх школах, яких у місті ще наразі вісім, за теперішнім освітнім стандартом відводиться лише півтори години на тиждень на предмет «Захист України». Чому за такий куций час можна навчити і чи його досить для підготовки допризовника, а тим більше того, хто хоче своє життя пов’язати із службою у Збройних Силах України? І лише наш ліцей з поглибленою військово-фізичною підготовкою нині на належному рівні займається цією важливою державною справою.
А що буде, коли із середніх закладів залишиться, як планується, лише якась обрана пара і не стане єдиного військового ліцею?
У цьому контексті, мабуть, багатьом цікаво, а як воно у інших країнах із закладами такого профілю. Тим більше, що законодавчі новації декларують про прагнення української освіти увійти у європейський і світовий освітній простори.
Так от, у Сполучених Штатах Америки цінності захисника держави прищеплюються у понад трьох тисячах спеціалізованих військових класах, які створені у звичайних школах. І така державна програма охоплює понад 600 тисяч школярів. Відтак, від 30 до 50 відсотків їх стають офіцерами, а інші йдуть добровольцями у різні силові структури, посилюють патріотичний ресурс громадянського суспільства, бізнесу, державних структур тощо.
У Великій Британії під контролем Міноборони аналогічну підготовку ведуть в осередках як на базі державних шкіл, так і у приватних середніх закладах освіти.
З початком військової агресії Російської Федерації проти України поляки теж серйозно взялися за військову підготовку у школах. А у 2017 році їхнє Міністерство оборони навіть започаткувало програму «Сертифіковані військові уніформовані класи» на базі спеціалізованих класів у середніх школах. Наразі у сусідів є уже 128 таких шкіл. Навчання у таких класах триває два роки і, крім звичайної програми, включає польову підготовку як частину предмета «Військова освіта».
Значну увагу спеціальній військовій підготовці молоді приділяють і в країнах Балтії.
На жаль, у нас за останні роки у цій справі прогрес так і не визначився. Хіба що предмет у школах отримав перейменування на «Захист України». І це тоді, коли триває сьомий рік агресії північно-східного сусіда, який, до речі, у мілітаризації своїх шкіл не пасе задніх. Уже невдовзі до армії підуть діти, які 2014 року були учнями початкової школи і надсилали нашим військовикам на фронт малюнки, що прикрашали окопи, блокпости, техніку. Ще й досі не ухвалено підготовлену волонтерами і Міністерством оборони сучасну концепцію військово-патріотичного виховання. І зволікання з цим становить реальну загрозу національній безпеці.
Тож куди йдемо, коли освітня реформа на місцях призведе до ліквідації того, що маємо – єдиного на регіон ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. З усього видно, такий стан справ не вписується навіть у євроінтеграцію.
На нашу думку, коли у Києві «дядько» не дуже переймається тим, хто і як у майбутньому захищатиме Україну, свою наполегливу волю має проявити місцева влада. Адже втратити легше, ніж згодом, та ще у сучасних українських реаліях, набути.
Як кажуть у народі, в одну річку ще нікому не вдавалося увійти двічі. Адже нині надто потужний плин часу, який для багатьох закладів освіти стає часом істини.
Володимир НИТКА.