Від дати завершення десятилітньої афганської війни, яка визначила день вшанування тих, хто пройшов крізь світові «гарячі точки», спливає дедалі більше часу. А для нашого земляка, мешканця с. Чотирбок, ветерана Афганістану Григорія Михайловича Мазанюка не менш пам’ятним є 18 жовтня 1986 року, коли, власне, й розпочався вивід радянських військ з ДРА. Адже він був учасником того першого «парадного» маршу.
Годі й говорити, наскільки яскравими нині є спогади про ті далекі події, світлини його «дембельського» альбому, з яких дивляться молоді хлопці, які пройшли шляхом пекельних випробувань. Про ту незабутню мить минулого раз у раз нагадують вдячні слова з нагородної грамоти: «…весь афганський народ від імені захищених вами стариків, жінок, дітей, від імені афганських товаришів по зброї висловлює сердечну вдячність за ваш високий подвиг. Від батька сину, від сина внуку будуть передаватися розповіді про вашу мужність, стійкість, доброту до простих людей…».
Якими правдивими й актуальними є ці слова нині, з огляду на сьогодення країни серед синіх гір Гіндукуша.
А тоді, на порозі дорослого життя Григорія Мазанюка, слово «Афганістан» було у всіх на вустах. Та далека, чужа війна була у розпалі й своїм пекельним вогнем та болем вражала дедалі більше доль краян.
На час призову до армійських лав за плечима уродженця села Ленковець була хіба що шкільна парта його рідної школи та ще мрія – стати будівельником.
Продовження у №6 “Шепетівського вісника” від 9 лютого 2022 року.