ГОЛОВНА СТОРІНКА Цікаво Перехожі – за запровадження воєнного стану, а у російські «фейки» не вірять

Перехожі – за запровадження воєнного стану, а у російські «фейки» не вірять

7 переглядів

Темою нашого першого зимового опитування шепетівських перехожих на центральних вулицях міста стало чергове загострення відносин між Російською Федерацією та Україною. Ми запропонували людям оцінити недавнє запровадження у десяти областях нашої країни воєнного стану. Поцікавилися й тим, кому вигідний недавній інцидент у Азовському морі, де, як відомо, російські слуги путінського режиму захопили у полон українських моряків, серед яких 21-річний шепетівчанин Сергій Цибізов.

Також запитали перехожих про причини неабиякої уваги частини наших земляків до російських телеканалів. Адже там поширюються «фейки» на кшталт «танків уодеському метро», проте дехто їм таки довіряє. Зрештою, цікавилися у респондентів їхньою думкою стосовно того, чи варто за нинішніх реалій запасатися продуктами тривалого зберігання, сіллю та свічками, до чого заохочує ворожа пропаганда.

Микола Васильович, шепетівчанин, доглядає маму, 60 років:

– Мій син – кадровий військовий.Відтак, запровадження воєнного стану я вітаю. Переконаний: його треба було запровадити не лише у десяти областях, а по всій Україні. Причому, ще з 2014 року. Нині він, як гадаю, навіть менш потрібний, аніж тоді. А кому вигідне нещодавнє загострення ситуації в Азовському морі, запитуєте? Ну, звісно ж, росіянам, а кому ж іще?..

Які для мене особисто джерела інформації про те, що робиться в Росії? Ой, тільки не російські телеканали! Я їх узагалі не дивлюся. Хоча варто було б, аби знати усі таємниці кремлівської«нечисті». Переважно переглядаю телеканал «ZIK», «24-й». Отож, російська «телепропаганда» на мене не діє.

І скуповувати харчі тривалого зберігання не рекомендую. Адже може статися, як в одному анекдотичному випадку (цю історію розповіли по телебаченню). Один чоловік якось настільки «солідно» скупився, що потім їв ті харчі два роки…

Ганна Миколаївна, шепетівчанка, 69 років:

– Я очікувала запровадження воєнного стану на самому початку війни, одразу після того, як «зелені чоловічки» з’явилися у Криму. Але цього не сталося. Тепер ось переглядаю новини по різних телеканалах і обурююся: як можна було так «розвалити» країну? Гіршого, ніж тепер, уже й бути не може. Ми – у «прірві», з якої, певно, уже не «виліземо».

Незабаром – вибори президента, а обирати немає з кого! Хоча я собі кандидата у президенти «на прикметі» вже маю (Гриценка), а решта хто? Музиканти? Шоумени? Такі, переконана, не повинні взагалі балотуватися…

А ще ось недавно стався інцидент на Азові за участю шепетівчанина та інших українських моряків. Навіщо їм українське «начальство» наказало пройти саме через ту Керченську протоку? Так,там територіальні води України, але кому ви це доведете? Путіну? Та у нього ж із головою не все гаразд!

Що в нього у голові, те й російське телебачення «транслює». Я його, до речі, зовсім не дивлюся. А про новини дізнаюся з українського телеканалу «112». Також переглядаю «Прямий» та «1+1».Тож до російських повідомлень про те, що в Україні сірники скуповують, –байдужа. Особисто я не «запасаюся» нічим таким.

Олексій Прокопчук, житель с. Жилинець, учасник АТО, 39 років:

– На мій погляд, останні події у державі– це «цирк на дроті». Якщо, приміром,вести мову про воєнний стан, то його треба було запроваджувати ще на початку російсько-української війни, чотири роки тому, а не зараз, коли до виборів недалеко.

Щодо ситуації з українськими моряками,то переконаний, хтось наших хлопців «підставив». Образно кажучи, їх «кинули під танки» й вони опинилися «не у той час» і «не у тому місці». Гадаю, моряків усе-таки якось обміняють на ворожих полонених, звільнять і вони повернуться додому. Але, певно, це станеться вже після президентських виборів у березні.

Знаєте, за нинішнього загострення ситуації на Сході нашої держави, дивуюся «прихильності» частини телеглядачів, і навіть шепетівських, до російської версії подій, що відбуваються. Тут усе зрозуміло. Адже, здається, ще Геббельс сказав: «Чим більша брехня, тим охочіше їй вірять». Зрештою, дехто також переглядає російські телеканали, аби знати, що там, «у них», відбувається, бо «ворога треба знати в лице». Проте серед глядачів є і відверті прихильники політики Путіна.

Ну, а закуповувати продукти тривалого зберігання не вважаю за необхідне. Заклики до цього – «елемент» путінської пропаганди.

Олена Ласкаржевська, пенсіонерка, 70 років:

– У загостренні подій на Сході, що сталися останнім часом, зокрема і на Азовському морі, винні ті українські та російські керівники, що «зверху». Причому, як мені здається, вони між собою домовляються. Роблять так, аби «крутити» свій бізнес. Скажіть, будь ласка, навіщо людей так зараз «налаштовувати», щоб ворогували, хвилювалися? І для чого забороняти людям, яким від 16 до 60 років, перетинати кордон? Адже чимало українців мають родичів у Росії і навпаки.

Я через ці події, які останнім часом відбуваються, телевізор не дивлюся, бо серце болить. Сусідка телеканали різні переглядає, а потім скаржиться, що тиск підвищується…

За теперішніх реалій українцям скуповувати харчі по магазинах не варто. Та й не можуть наші пенсіонери, з їхніми мізерними пенсіями, таке собі дозволити.

Олександр Олександрович, шепетівчанин, військовослужбовець за контрактом, 28 років:

– У питанні, чи є потреба оголошення воєнного стану у десяти областях України, особисто я не надто впевнений. Проте більше схиляюся до думки тих політиків, котрі кажуть, що його було потрібно запроваджувати набагато раніше,у 2014–2015 роках, коли українці мали серйозні втрати. Втім, це не нам вирішувати. Ми – військовослужбовці, люди, які виконують накази.

Яка моя думка щодо нещодавніх подій на Азовському морі? Там стався прояв типової поведінки Росії: «лізе» скрізь, куди не треба. Гадаю, що взяття українських моряків у полон не варто пов’язувати ніз виборами Президента України, які очікуються навесні, ні з недавніми виступами «євробляхерів».

Зрештою, деякі українські військовослужбовці високого рангу могли б наказати перевезти ті катери до потрібного місця суходолом, як це раніше неодноразового робилося. А не йти на загострення, доправляючи їх морським шляхом.

До речі, пам’ятаю випадок, як колись,ще до російсько-української війни, російське прикордонне судно в Азовському морі «протаранило» українських рибалок, проте тоді ця новина не стала надтопомітною.

Тим, хто стежить за подіями, на моє переконання, не варто довіряти якомусь одному телеканалу. Приміром, я переглядаю в Інтернеті різні «наші» та «їхні» інформаційні «ролики», а потім порівнюю. Отож, з «їхніх» розповідей про те, що в «одеському метро стоять танки» чи в Україні скуповують сіль та сірники, можу лише посміятися. Думаю, щодо «змітання» таких товарів з полиць справа точно не дійде.

Залиште Ваш коментар
Перевести