Святково декорованим курячим яйцям у перші дні після Воскресіння Христового відводилася важлива роль у процесі залицянь парубків до дівчат і навпаки. Без них на теренах Волині, частиною якої вважалося містечко Шепетівка, не обходилися поливані понеділки, вівторки чи інші дні післявеликоднього тижня.
Олена Пчілка, мама Лесі Українки, згадувала з прожитого у 1870-ті роки в Новоград-Волинському повіті, як тамтешні дівчата полюбляли дарувати великодні яйця своїм женихам.
Робили це зазвичай у котрийсь із днів тижня після Страсної суботи, із поливаним понеділком і вівторком включно.
Про звичай такого “христосування” писав для Етнографічної комісії Всеукраїнської академії наук понад століття тому мешканець села Великої Медведівки (нині в Шепетівському районі) П. Прощук.
Як виглядає, споконвіку в післявеликодній понеділок хлопці поливали водою дівчат, а наступного дня – вже дівчата хлопців. Це, зокрема, згадував Гійом Левассер де Боплан ще у XVII столітті. Відтоді до нас дійшла традиція поливаного понеділка, а от вівторкові “водні процедури” кудись щезли.
У якийсь із днів після Великодня по селах дівчата й парубки неодмінно збиралися на “вечірку”. Щоб було веселіше, хлопці в складчину навіть, траплялося, наймали музик. Саме у ці моменти дівчата й вручали писанки женихам.
А мешканки Полонного на початку ХХ століття до цих символічних подарунків, оздоблених орнаментами (“баранчиком”, квіточками тощо), додавали й вишиті хустинки.
На Волині як писанки, так і крашанки найчастіше забарвлювали у червоний колір. Про це у 1920-х повідомляв ВУАН наш земляк В. Глівінський. Саме цей колір переважає серед зразків писанок, які видала Олена Пчілка в альбомі “Український народний орнамент” 1876 року.
Володимир КОВАЛЬЧУК.