Ось уже другий тиждень у Шепетівці майже не ходять маршрутки. Видно лише «1-А», яка курсує вулицями Українською, Валі Котика, Судилківською, та «10».
Правда, з кінця травня відновлено приміські, міжміські та міжнародні рейси у повному обсязі, відповідно до діючих графіків, повідомило «Шепетівське АТП-16807».
Але залишаються «відрізані» від міста мешканці селища Косецького («шанхай»). Не мають чим добратися і до центру містяни із Старокостянтинівського шосе та прилеглих інших вулиць. До автовокзалу немає жодного рейсу по вул. Героїв Небесної сотні.
У центрі міста розташовані усі служби, адмінприміщення. Проте люди, особливо старшого віку, не можуть добратися сюди. Та й багато тих, які вимушені долати великі відстані, аби встигнути на роботу і повернутися додому. До прикладу, щоб із «Шанхаю» добратися до «Епіцентру», потрібно «пройтися» 14 кілометрів.
Не усі мають змогу викликати таксі, які значно подорожчали. Однак про яке таксі може йти мова, коли багато шепетівчан нині працюють, так би мовити, за копійки. Добре, якщо комусь платять «мінімалку». Уже не кажемо за пенсіонерів, у яких мізерні пенсії. Адже це, здебільшого, незаможні люди. Та, власне, забезпечені знаходять можливість їздити на своїх автівках.
І постає питання: як це так, що для «сильних світу цього», для місцевих чиновників є дизпаливо, бензин, а що ж для загалу? Адже бачимо, що біля адмінприміщень стоять десятки автомобілів, якими вони доїжджають до роботи, незважаючи на дороговартісне пальне.
І тут пригадалося, як Прем’єр-міністр Великобританії Борис Джонсон, депутати Європарламенту залюбки пересуваються своїми містами на велосипедах. Вони можуть, а нашим, очевидно, соромно пересісти на двоколісний транспорт.
Ніхто у громаді не протестував проти того, що підвищили вартість проїзду на 50 відсотків, але, вочевидь, приватному перевізнику не вигідно їздити по місту. Якби хоча б по кілька рейсів відновили на маршрутах, люди б дякували за можливість добратися до роботи, чи у вирішенні своїх інших справ. Терплять незручності й жінки-волонтерки, які готують їжу, допомагають переселенцям і військовим, а також внутрішньо переміщені особи, які не завжди орієнтуються, що і де знаходиться у місті.
Чому ж тоді у Славуті, в інших містах Хмельниччини громадський транспорт курсує і там знаходять можливості для цього?
До речі, у Хмельницькому і Кам’янець-Подільському є комунальні підприємства пасажирських перевезень. І це зручно для громадян. А у нас, як бачимо, приватні перевізники диктують свої умови.
Отож, звертаємося до керівників міста, міських депутатів, аби вони вирішили це нагальне і болюче питання щодо пасажирських перевезень у Шепетівці, подбали про простих людей.
Мешканці мікрорайону Косецького.