З 1 грудня на Шепетівщині запрацювали пересувні поштові відділення, хоча у тестовому режимі вони вже курсували селами району з 15 листопада.
І що ж маємо у підсумку цієї реформи? А те, що їхньою роботою вкрай не задоволені сільські мешканці. Адже там, де залишилися стаціонарні відділення, а це у Судилкові, Грицеві, Михайлючці, Городищі та Чотирбоках, робота проводиться у звичайному режимі. Як і раніше, доставляються газети, журнали, виплачується пенсія, приймаються комунальні платежі, плата за інтернет, проводиться передплата.
А в інших селах закрили поштові відділення, скоротили листонош, натомість набрали нових людей. На кожному пересувному відділенні має працювати начальник, листоноша і водій. Відразу зауважимо, що тут виникла проблема з кадрами. Але сьогодні мова про те, як же працюють пересувні відділення.
— Почну з того, що жодного «Шепетівського вісника» за грудень мені не принесли додому, — говорить Марія Яківна з с. Мокіївець. — А ще передплачую і центральні видання. Їх також не отримала. Куди я тільки не зверталася, але, як кажуть, віз і нині там. Періодичні видання не розносять, як раніше, а на вулиці «пересувне» постояло, пенсію роздали і поїхали в інше село, бо у них, бачте, графік. І газети наші повезли…
То де ж шукати правди, хто нам компенсує втрати? Люди у розпачі,бо не можуть вчасно заплатити за комунальні, за інтернет. Знову ж таки, чекають на районку.
З цього ж села телефонував Петро Іванович Ліщук, обурювався, чому не носять газети. Він — людина старшого віку, хворіє, не може далеко ходити і годинами стояти та чекати, коли приїде пересувна пошта.
— Наше село велике, «розкидане». Автомобіль приїхав у центр, а по вулицях доставляти пресу у них немає часу. То що ж це за реформа? Допоможіть виправити становище. Для чого відривати людей, як кажуть, від світу. Як далі жити?
Чому нашу листоношу Валентину позбавили роботи. Вона, як кажуть, із заплющеними очима знала кожну вулицю, кожне обійстя, кожну людину. Толковою була…
Одне слово, обіцяного покращення якості та поліпшення не відчули.
Кілька дзвінків було із Сульжина, Малої Шкарівки. І знову ті ж проблеми. Нарікали, що поштовий автомобіль приїжджає у центр села, а літні люди не мають змоги дістатися туди. Хтось не зміг отримати вчасно пенсію, не кажучи вже про періодику.
Запитали, чи приймуть передплату на наступний рік, однак їм сказали, що хтось інший прийме. Але хто і коли? Це ж їхня робота. І Новий рік уже на порозі.
Найбільше нарікань на роботу двох Красилівських пересувних відділень — № 42 та № 43, які обслуговують чимало сіл Ленковецької територіальнолї громади. До речі, у с. Ленківцях (центрі громади) закрили поштове відділення. Як таке може бути?
Із с. Вербовець телефонувала стурбована Людмила Степанівна:
— У нас листоношею працювала Тетяна Брожик. Її люди, особливо поважного віку, виглядали з нетерпінням, — розповідає наша читачка. — Вона і поспілкується, і поспівчуває, і розкаже якусь новину. Тепер їм і обізватися не буде до кого. Як ту поштову автівку «зловити»?
Номери «Шепетівського вісника» за 1 та 7 грудня у село взагалі не доставили. Минулого тижня провезли і скинули газети у магазині. Хто хотів, той і брав. А багатьом не дісталося жодної газети.
Якщо у село не повернуть листонош, то такий безлад і залишиться надалі. Нові працівники пересувного пункту не знають роботи, ні вулиць, ні того, де хто мешкає.
— І наші односельчани потерпають від поштових новацій, — телефонує Іван Миколайович Роговський із с. Городнявки. — Ця реформа і далі знищує село. Людям газет два тижні по селу не доставляють. У центрі лишень видавали пенсію. А ми хочемо читати свіжі газети, знати, що діється у районі, області.
Із с. Ленковець пані Ганна зауважує:
— Навіть у війну доставляли газети, листи. Пошта працювала, шукала адресатів, листи-трикутники з фронту приносили до помешкань. А тепер у влади все у смартфоні. А хто ж подбає про злиденних сільських людей?
Інша передплатниця, Ольга, бідкалася, що вчасно не може заплатити рахунки за електроенергію, бо, не дай Боже, її можуть відімкнути. Розповіла також, що одинока сусідка потрапила до лікарні, а пенсію не отримала. Тепер хвилюється, як має далі жити і лікуватися, коли зможе отримати свої кровні.
Отож, як бачимо, реформа гальмує, люди протестують. Столичне керівництво Укрпошти на чолі з Ігорем Смілянським обіцяло сільським мешканцям «золоті гори», запроваджуючи пересувний поштовий сервіс на колесах, який мав би дістатися вчасно до найвіддаленішого села. Але якби ті реформатори знали про життя у глибинці, чули людей, то результати перших тижнів роботи були б кращими.
Сотні листонош, по суті, у листопаді були викинуті на вулицю. Працювали вони не на повну ставку, навіть не на половину. І на них багаті керівники Укрпошти вирішили зекономити. У той же час усім відомо, що у Ігоря Смілянського мільйонні зарплати. І цим руйнують сталу систему надання поштових послуг, доставки газет.
Із розповідей наших земляків видно, що до реформи чиновники належно не підготувалися, на роботу у пересувні відділення взяли необізнаних людей, які не можуть справитися з професійними обов’язками листонош.
— Зрештою ніякі автомобілі не замінять людського спілкування, — каже пані Галина з с. Коськова. — Пошта на колесах не скрізь у селах проїде, особливо, коли на вулиці негода. Хто ті маршрути прокладав, не знаючи реалій нашого життя? Люди на свої злиденні пенсії передплатили газети, які їм не доставили, нервуються, обурюються, не знають, чи передплачувати видання надалі.
Зазнають збитків через пошту і друковані ЗМІ. Закриття сільських відділень зв’язку, несвоєчасність доставки преси уже спричинило падіння тиражів усіх без винятку газет. У той же час газети, зокрема редакція «Шепетівського вісника», сплатили пошті за доставку газет до кінця року.
Доводиться констатувати невтішний факт: люди втрачають доступ до інформації. І це у період військових дій на Сході України. Як сказав наш передплатник, це своєрідна блокада, це антинародна реформа.
По обіді у вівторок, 21 грудня, у редакції полунав ще один тривожний дзвінок із с. Лавринівець. Цього дня туди приїздило пересувне відділення з м. Красилова.
— Одна з працівниць видавала пенсію, інша брала платежі за комунальні послуги. Газета «Шепетівський вісник» була за сьоме грудня ц. р., а за 15 число не привезли. Про передплату навіть мови не вели. Газети скидали на купу, хто хотів той і брав. Немічні люди, які не прийшли, залишилися ні з чим. Працівниці людей не знають та й не цікавляться, хто яку газету отримує. Дехто обурювався, казав, щоб повернули гроші за недоставлену періодику, — розповіла схвильована лавринівчанка.
За ініціативи редакторів місцевих газет минулої середи відбулося засідання «круглого столу» у Хмельницькій дирекції АТ «Укрпошта» за участі її керівника Миколи Громова, його заступників та відповідальних працівників з передплати й доставки газет.
Звичайно, нас запевняли, що ситуація покращиться, недоліки усуватимуть. Обіцяють таки доставляти газети безпосередньо до передплатників. А головне — у великі села мають повернути листонош.
Сподіваємося, що ця проблема буде вирішуватися оперативно, а робота пересувних поштових відділень налагодиться. Адже реформи мають приносити користь людям, покращувати якість життя, а не викликати масове невдоволення і розпач простих людей.
Світлана МОРОЗ.