ГОЛОВНА СТОРІНКА ГОЛОВНІ НОВИНИ Про військову прощу, армійське капеланство та «Український Єрусалим»

Про військову прощу, армійське капеланство та «Український Єрусалим»

12 переглядів

Протягом 22–23 вересня ц. р. у релігійному духовному центрі, що у селі Зарваниця (на Тернопольщині) відбулось паломництво військовослужбовців. Від Шепетівки у прощі брав участь настоятель греко-католицького храму мучеників Бориса і Гліба, військовий капелан, отець Василь Боднар. Ми попросили священика поділитись враженнями про цю неординарну подію, розповісти про свою капеланську діяльність та про «Український Єрусалим».

 

— Вперше військове паломництво у с. Зарваницю відбулось 2009 року. Цьогорічне — ювілейне, десяте за рахунком. Організовує їх Департамент патріаршої курії Української греко-католицької церкви у справах душпастирства силових структур України. Департамент тісно співпрацює з Генеральним штабом ЗСУ. Запрошення на ювілейне паломництво отримала  кожна військова частина.

Найбільше прибуло силовиків із Тернопільської, Івано-Франківської, Львівської областей. Зі мною мали їхати на прощу кілька бійців 12-го військового містечка, але розпочалась ротація і вони вирушили у зону бойових дій.

А з якою метою відбуваються ці паломництва?

— Це можливість для людей спільно молитися до Бога на звершення якоїсь високої мети. Усі учасники військової прощі щораз разом моляться за мир в Україні, а цьогорічна проходила під гаслом: «Дякую Богу, якому служу». З початком бойових дій на Сході країни учасники таких релігійних заходів звертаються до Всевишнього із проханням, аби захистив військових, дав зцілення пораненим, повернув полонених додому.

Дуже насиченим був суботній день прощі. Паломники спочатку молились до Пресвятої Богородиці, потім вклонились скульптурі Матері Божої. Священики  УГКЦ на чолі з владикою Михайлом Колтуном провели Божественну Літургію, відправили панахиду за полеглими захисниками України, провели  поминальну ходу зі свічами. Відбулась Хресна хода.  Військові могли посповідатись, поспілкуватись між собою. Завершилась релігійна проща недільною Архієрейською Божественною Літургією.

Останнім часом у військових паломництвах беруть участь родини, які втратили когось на фронті. Тому священики приділяють їм багато уваги, підтримують сім’ї духовно, аби полегшити горе від загибелі рідної людини.

Окрім прощ, департамент УТКЦ щомісяця організовує реабілітаційні заходи для учасників АТО та їхніх сімей. Дітей «атовців» відправляють у літні табори, де вони можуть оздоровитися. Для дорослих наша церква організовує бесіди із психологами, військовими капеланами, аби допомогти людям упоратися із психічними розладами, отриманими внаслідок бойових дій, а матерям, дружинам – від очікувань та переживань.

Отче, Ви часто відвідуєте прифронтову зону у якості військового капелана. Бійці потребують цього?

— Безперечно. Капелан, як і воїни, відстоює бойові позиції, захищає рідну землю від ворога тільки без зброї, а з допомогою духовних бесід, завдяки силі Божого слова.

Коли розпочались бойові сутички на Донеччині та Луганщині, разом з першими добровольцями на фронт поїхали і священики. Потім, коли їхня кількість значно збільшилась, департамент нашої церкви вирішив направляти військових капеланів в армійські частини, що перебувають на передовій, централізовано.

Я також подав добровільну згоду і наш патріарх вручив мені спеціальний хрест капелана. Він зроблений із особливого сплаву, щоб не було відображення у тепловізорі. На ньому викарбуване моє ім’я, прізвище.

Мою кандидатуру затвердили у Генеральному штабі ЗСУ. Я почав їздити на фронт, як капелан, з осені 2016 року, відвідував різні військові формування на Маріупольському напрямку. Ми їхали групами, що складалися із 4 осіб, із собою завжди везли бус гуманітарної допомоги, яку збирали віряни. Це були теплі речі,  технічні засоби і найголовніше, чого на ту пору не вистачало бійцям, – домашні смаколики: вареники, голубці, пампушки, а також кошти.

Та головне — ми несли до знесилених, подекуди зневірених війною воїнів тепле слово підтримки, Боже благословення на високе покликання служити народу і захищати рідну країну. Адже армійці воюють уже п’ятий рік. І вражає те, як змінює Боже слово людей в одностроях…

Я був на передовій чотири рази. Наразі священикам дозволено укладати контракти з військовими частинами про капеланську діяльність. Так, у місті Старокостянтинові отець Юрій уклав такий контракт з місцевою військовою частиною. Сподіваюсь, що і шепетівські військові частини підуть цим шляхом.

Я, як священик, підписав меморандум про співпрацю з 12-м військовим містечком. Регулярно проводжу для особового складу бесіди на релігійні теми, біблійні читання, беру участь у різних позаслужбових заходах частини. Десь ближче до Різдва планую відвідати армійців цієї частини, які перебувають у зоні проведення ООС.

 — Розкажіть, будь ласка, про «Український Єрусалим».

— На базі Зарваницького духовного комплексу завершено будівництво окремого містечка, яке назвали «Український Єрусалим». Зведення точної копії святого місця велось під керівництвом священиків Греко-католицької церкви та священників, які знаходяться на Святій землі. З ними погоджено стандарти усіх святих споруд.

Відтворено Хресну дорогу Ісуса Христа, сходи, якими скривавлений Ісус піднімався на гору Голгофу, де був розп’ятий. Є вежа Давида – як символ божої обітниці, купіль, де б’є цілюще джерело. А у центрі всього цього розміщено Гроб  Господній — ідентична копія того, який знаходиться в Єрусалимі, а також плащаниця. Споруджено «Український Єрусалим» з білого каменя, який дуже подібний до того, з якого побудований Єрусалим.

Передати усі враження від побаченого важко. Наша парафія возить групи паломників до Зарваницького релігійного комплексу і, зокрема, до «Українського Єрусалиму».  Бажаючі побачили копію святого місця можуть звертатись  за телефоном 067-311-10-53.

Дякуємо Вам за цікаву розповідь.

Залиште Ваш коментар
Перевести