ГОЛОВНА СТОРІНКА ГОЛОВНІ НОВИНИ Прокіп, Адам, Сруль. Шепетівчани – учасники Першої світової війни

Прокіп, Адам, Сруль. Шепетівчани – учасники Першої світової війни

13 переглядів

Для сотень жителів нашого містечка та довколишніх сіл глобальний конфлікт країн Антанти (на чолі з Французькою республікою, Російською імперією, Великою Британією) із Австро-Угорською, Німецькою, Османською імперіями, який тривав у 1914 – 1918 роках, видався не менш кривавим, ніж Друга світова війна.

Справа в тому, що більшість із «наших» військовозобов’язаних чоловіків мусила воювати у складі російського війська. А воно не лише захищало західні рубежі Російської імперії, але й зводило численні бої та сутички із австрійськими та німецькими військами у Галичині та на Буковині – землях, які до війни належали Австро-Угорській імперії.

Нікого з краєзнавців ніколи не цікавило, хто ж із жителів Шепетівської та суміжних волостей Заславського повіту Волинської губернії там «ліг кістьми», був поранений, «підчепив» якусь серйозну хворобу. Хоча документи про все це збереглися. Вони знаходяться у Російському державному військово-історичному архіві, що в Москві.

Судячи із проаналізованих нами кількох сотень документів про випадки загибелі, поранення та зникнення безвісті військових російського Південно-західного фронту в Західній Україні (а це переважно 1915 – 1916 роки), тодішня Шепетівка була багатонаціональним містечком. Серед військових, котрі тут народилися, переважали представники трьох етнічних груп: українці, поляки та євреї.

Найбільше вдалося виявити свідчень про службу наших земляків у так званому 128 Старооскольському піхотному полку 2 бригади 32 дивізії 11 армійського корпусу 8 російської («Брусилівської») Армії.

Так, уродженець Шепетівки Микола Ліннік, як унтер-офіцер цього підрозділу, пропав безвісті 20 грудня 1915 року на Буковині. Підпрапорщик Гнат Пацюк і єфрейтор Василь Сердечний за походженням із нашого містечка зазнали поранень 29 вересня на Добропільщині (нині район у Чернівецькій області). На початку літа наступного, 1916 року в Карпатах поранили рядового Урчика Гутмана. А 24 серпня – ще одного шепетівського єврея Давида Шехтама. Дев’ятого вересня, теж 1916-го, знову потерпів уже згадуваний вище Гнат Йосипович Пацюк: зазнав ушкоджень у с. Дземброні (таке село є у Верховинському районі на Івано-Франківщині). Двадцять сьомого липня 1917-го зник безвісти рядовий Василь Герасимович. Упродовж боїв у Галичині потрапив у ворожий полон й боєць Старооскольського полку Адольф Кінзерський, шепетівчанин 1890 року народження.

Цей список «наших» можна продовжувати. Також чимало шепетівчан захищало Російську імперію від австрійців і німців у інших полках 8 Армії.

Наприклад, є вони серед жертв 44 Камчатського піхотного полку (це 2 бригада 11 дивізії 11 армійського корпусу 8 Армії). П’ятнадцятого грудня 1915 року (де саме – не вказано) «залишився на полі бою» рядовий Іван Денисович Муза. Двадцять п’ятого червня 1916 року десь на Південно-західному фронті поранили рядового Павла Терещука. А 28 серпня того саме року ворожа куля поцілила у рядового Павла Кутоловського.

Коли поранені вихідці з Шепетівки потрапляли у госпіталі, то для тамтешніх реєстраторів називали місце свого походження. Ті не завжди правильно «розчували» слово «Шепетовка», а відтак вказували у реєстраційних документах назву містечка з помилками. От і вийшло, наприклад, що рядовий 11 Чугуївського уланського полку Василь Воронець, поранений на австрійському кордоні наприкінці серпня 1914 року в праве бедро, народився у «Щепетовке». Місце народження старшого унтер-офіцера 128 полку, госпіталізованого з пораненням 1 липня 1915-го, записали як «Шепинковка». Ну а місце походження рядового 498 Нижньодніпровського полку Мейєра Шмімевича Разіньки, котрого було поранено у плече під Ковелем 23 липня 1916 року, у військовому лазареті в Симбірській губернії взагалі записали як «штет Шептохи, город Волынской губернии». 

До речі, серед «клієнтів» російських лазаретів і госпіталів, які приймали фронтовиків Першої світової, записана й низка народжених у Шепетівці, «військовий шлях» котрих, як і діагнози, виглядають доволі підозріло. Так, узимку 1916 року до лазарету в Проскурові поклали 38-річного Адама Самотию родом із Шепетівки – старшого писаря «Проскурівського продовольчого магазину», підзвітного Київському інтендантському управлінню. Чому? Бо захворів на малокрів’я. Дивним виглядає і перебування з 22 лютого 1917 року в київському лазареті рядового 26 запасного полку Сруля Шегеля із хворобою «близорукість». Її йому вперше діагностували в Острозі. 

Втім, «серйозні» пацієнти, звісно, переважали. Для прикладу, серед літа, 19 серпня 1917 року, зі сильним кашлем і хрипами у легенях до одного з лазаретів у Пермській губернії привезли нашого земляка, 31-річного Василя Бочковського. Так йому далися взнаки отруйні гази, яких надихався, коли зазнав контузії під час ворожого обстрілу під Ригою. Військова посада Василя Яковича звучить так: «фейерверкер 136 відділення легкої дивізійної артилерії».

Ось імена та прізвища ще деяких учасників Першої світової війни родом із Шепетівки, які вдалося виявити у архвіних документах: Георгій Андрощук, Гібес Бенціон, Вольф Бергер, Йосиф Білинський, Олександр Більчинський, Антон Богінський, Іван Бондарук, Лейзер Брен, Григорій Брондман Йосиф Вайнерман., Борис Гальперін, Михайло Герасимчук, Тимофій Гончарук, Шльома Глузман, Матвій Гохвець, Іполит Гриневецький, Микола Гуменюк, Роман Демчук, Микола Денисюк, Іван Дідук, Василь Дорошук, Дем’ян Жидков, Омі Зеккер, Олексій Зубик, Болеслав Ейсмонт, Шмуль Кадишович, Михайло Караван, Іцко Кашенецький, Айзик Кислин, Василь Коваль, Яків Корчинський, Володимир Кособуцький, Дмитро Костюк, Арон Красногорський, Мошко Куріс, Володимир Левицький, Василь Лісковський, Роман Марчук, Антон Матвійчук, Микола Микитюк, Прокіп Миронюк, Федір Мокін, Єфим Наумець, Іван Неваровський, Захар Нижній, Шльома Новак, Антон Новоселецький, Станіслав Ординський, Арон Орховер, Іван Пиріжок, Адам Пінчук, Іван Плесенський, Іван Поліщук, Адам Прановський, Іван Ремез, Зельман Рубінштейн, Дмитро Рудик, Микола Рудик, Пейс-Халимон Русман, Микола Селіков, Павло Сидорчук, Іван Сіньков, Іван Слісарчук, Йосиф Собчук, Янкель-Меєр Спектор, Андрій Сукач, Мойша-Іцко Сухар, Ізраїль Такса, Петро Федорович, Іван Черняк, Марко Чудловський, Фадеїм Харамов, Шльома Хімеш, Іцько Шапіро, Григорій Шепетовецький, Авраам Шваль, Йосиф Шубіро, Аврум Штикта, Арон Юз, Костянтин Юрков, Макар Яремчук, Тимофій Ящук.

Хто знає, можливо хтось знайде в цьому списку своїх дідів, прадідів чи прапрадідів?

Володимир КОВАЛЬЧУК.

Ілюстрації з Інтернету.

Залиште Ваш коментар
Перевести