За 48 днів до Великодня розпочинається Великий піст. Перші сорок днів називають Чотиридесятницею, а останній тиждень перед Воскресінням Христовим є Страсною седмицею. Цього року піст триватиме з 2 березня по 18 квітня, оскільки Великдень у 2020 році християни відзначатимуть 19 квітня.
Що передбачає Великий піст і як його дотримуватися? Про це розповів настоятель шепетівської парафії Української Греко-Католицької Церкви, отець Василь БОДНАР.
«Головна мета посту — переосмислити своє ставлення до Бога. Оцінити, «ким Він є для мене» та «хто є я для Нього» і яке місце у моєму житті займає Бог. А засобами чи інструментами, які допомагають отримати відповіді на ці питання, є відмова від своїх певних звичок. Бо якщо, наприклад, я добре наївся, то мені вже не дуже хочеться думати про щось більше. Натомість з відмовою ми виходимо зі своєї звичної зони комфорту, що змінює наше ставлення до ближніх та до Бога», — пояснює отець Василь.
За його словами, у Новому Завіті Ісус Христос закликає, щоб ми постили, проте самих правил посту він не встановлює. У Біблії ми ніде не знайдемо, у які дні нам постити, як саме нам треба постити та від чого відмовлятися.
Конкретні правила посту встановила Церква. Адже саме вона допомагає готуватися до Великодніх свят.
«На сьогодні ці правила є дуже полегшеними та мінімальними. З одного боку Церква не хоче обтяжувати людину надмірними обмеженнями, а з іншого боку — дає їй можливість самостійно доповнити свій піст. Щоб і від людини була якась частка, яку вона може докласти до власного посту», — розповідає священник.
| В Українській Греко-Католицькій Церкві правила посту виглядають так: – У перший день посту і у страсну п’ятницю – суворий піст, тобто варто стримуватись від вживання продуктів і страв, які містять м’ясо, мають молочну основу, а також яєць. – В інші тижні посту (у понеділки, середи та п’ятниці) варто утриматися від продуктів і страв, що містять м’ясо – подібно, як і у страсну суботу. – В інші дні (вівторок, четвер, суботу, неділю) дозволено споживати усі види продуктів та страв. – Заохочується (не має чіткого зобов’язання), щоб у перший і останній тижні посту взагалі (у всі дні, окрім неділі) утримуватись від продуктів та страв, які містять м’ясо, а у середу та п’ятницю – також страв із молокопродуктів. Діти до 14 років і люди старші 60 років не зобов’язані постити. Також звільняються від посту хворі та ті, хто доглядає за хворими, подорожні, військовослужбовці й ті, хто тяжко працює, наприклад у кар’єрах, на лісоповалах тощо. Інакше піст може нашкодити їхньому здоров’ю. Не постять вагітні жінки і матері немовлят. Але від молитви і милосердя під час посту не звільняється НІХТО. |
Що означає самостійно доповнити свій піст?
«Упродовж 48 днів перед Великоднем, окрім церковних обмежень, людині варто відмовитися і від деяких звичних для неї речей. Яких саме? Людина обирає сама. Зазвичай, це певні наші залежності. Можливо, для когось це буде відмова від перегляду телебачення. Або відмова від надмірного витрачання часу у мережі Інтернет, наприклад, у соціальних мережах, таких як «Фейсбук». Чи відмова від солодощів, якими людина звикла заїдати свої стресові ситуації. Або ж обмеження у розмовах із засудженням ближніх. У час посту дуже добре практикувати звільнення від таких речей. Щоб вийти зі звичної нам зони комфорту, відчути себе в інших обставинах та подивитися на себе з іншого боку», — зауважує отець Василь.
«При цьому варто зрозуміти, що піст — це не просто набір певних правил і відмов, яких ми мусимо дотримуватися. Сама лише відмова без вищої цілі не веде ні до чого», — зауважує священник.
Існує церковне правило, що кожен християнин повинен хоча б один раз на рік сповідатися. Найкращим часом для сповіді є період Великого посту. Коли ми звільняємо свою душу від гріхів, щоб облегшити її та уникнути перешкод, які заважають нам полюбити Господа Бога.
«Окрім обмежень піст містить два надважливих і невіддільних аспекти — це молитва і милостиня. Самі по собі заборони у певних стравах виглядають лише як дієта. Щоб це був дійсно піст, варто також приділити суттєву увагу молитві та милосердю. Лише так він стає повноцінним і приносить нам духовну користь. Іоан Золотоустий говорив: «Якщо ти в пості відмовляєшся від м’яса і це м’ясо не віддаєш потребуючим та голодним, то це лише дієта і тут немає характеру Бога». Тому у час посту ми повинні звернути увагу на наших ближніх, подати їм руку допомоги, підтримати тих, хто цього потребує. Бо коли ми сповідаємося, то хочемо, щоб Бог виявив до нас, грішних, своє милосердя. При цьому ми також маємо нагоду виявити власне милосердя до тих людей, які цього від нас потребують. Лише так ми уподібнюємо себе до Бога і лише тоді наш піст виводить нас на новий духовний рівень», — пояснює отець Василь.
«Погодьтеся, що сьогодні ми живемо у великому потоці інформації, де кожний день, кожна година і кожна хвилина переповнена якоюсь інформацією, яка не завжди є корисною для нас, але вона затягує у свій простір. Нині через Інтернет ми можемо дізнатися, що відбувається у різних куточках світу, у далеких країнах, але паралельно з цим можемо не знати, що відбувається у сусідній квартирі, хто там живе і чи потребують ці сусіди нашої допомоги. Можливо, це самотні люди, які прагнуть розради, спілкування, підтримки добрим словом.
Упродовж посту дуже важливо залишити перегляд передач, а більше власного часу приділити світові, який навколо вас. Зробити приємність для дружини чи чоловіка, порадувати більше своєю увагою власних дітей. Відвідати друзів чи рідних, про яких часто забуваємо, або на яких завжди бракує часу. Трохи змінити наш звичний ритм життя і переключити його на інші цінності», — додає настоятель парафії УГКЦ.
Отець Василь також закликає, аби у період посту ми частіше відвідували церкву.
«У цей час у церквах проводять набагато більше богослужінь, які мають особливий характер. Спільні молитви допомагають нам налаштуватися на піст. Дуже добре, щоб ми його поєднували з публічною молитвою з іншими вірянами, які приходять до храму. Бо, якщо упродовж року ми часто не знаходимо часу відвідувати церкву, то під час посту варто приходити хоча б щонеділі. Адже, слухаючи богонатхненні тексти, якими багато сотень років налаштовували вірян, ми зможемо будувати власне духовне життя».
Спілкувалася Марина ЛОЖКІНА.