Ще торік ми пов’язували 1 червня зі святом дитинства — Міжнародним днем захисту дітей. По всій країні відбувалися святкування. Цього дня з нетерпінням чекала дітвора, бо отримувала багато подарунків, брала участь у різноманітних розважальних заходах.
Усе змінило 24 лютого, коли росія напала на Україну. З тих пір нас чи не щодня шокують повідомлення про смерть маленьких українців.
На сьогодні, 31 травня, щонайменше 689 дітей постраждали від війни на території України. За офіційною інформацією ювенальних прокурорів з початку війни 243 дитини загинули та понад 446 поранені. Ці цифри не остаточні, оскільки триває робота з їхнього встановлення у місцях ведення активних бойових дій, на тимчасово окупованих та звільнених територіях. А ще немає цієї жахливої статистики по Маріуполю.
Найбільш постраждало дітей у Донецькій області — 153, Київській — 116, Харківській — 111, Чернігівській — 68, Луганській і Харківській — по 52 дитини. І цей список можна продовжити.
Під ракетними обстрілами гинуть немовлята. Недавно у Харкові вибуховою хвилею з квартири викинуло 5-місячне маля. Батька вбило, а маму у важкому стані доправили до лікарні.
Холоне кров у жилах від повідомлень Уповноваженої з прав людини в Україні Людмили Денисової. Вона розповідала, як рашистські виродки глумилися над маленькими дітками, гвалтували їх на очах у батьків.
Внаслідок катувань померли двоє близнюків-хлопчиків на Харківщині, а їхня мати після цього вчинила самогубство. Бідолашна не витримала отого жаху. Загинула однорічна дівчинка, яку гвалтували свічкою… Навіть не можливо уявити собі такого. А у 12-річної дівчинки з Ірпеня, над якою поглумилися нелюди, потьмарився розум. Тепер з нею працюють психологи і психіатри.
Попервах, коли почули про звірства рашистів, ще думали, що це, можливо, поодинокі збоченці. Але тепер знаємо, що усі вони — від командира до рядового орка — озлоблені, безжальні, аморальні потвори, у яких немає ніякої святості. Тільки трибунал Міжнародного суду над ними має хоч на краплину зменшити наш страшенний біль і відчуття помсти від непоправних втрат на цій війні.
Вбивства, руйнування, знищення — оце сутність російських загарбників. А ще — тотальна людиноненависть до українців.
Цього тижня прозвучав останній дзвоник в українських школах. Віртуально…
Через постійні обстріли та бомбардування збройними силами росії пошкоджено 1909 освітніх закладів. При цьому 180 з них зруйновані повністю.
Такий розпач охоплює. Адже рашисти навмисно знищують критичну інфраструктуру. Хоча і кажемо, що відбудуємо, але ж знаємо, що не так швидко це буде. Спочатку потрібно перемогти ненависного ворога. І якнайшвидше.
А поки що усім хочеться теплого літа, безтурботних канікул для школярів, здійснення задумів для цьогорічних випускників. Зрештою, днів та ночей без сигналів тривоги. І щоб ніколи більше не були розстріляні дитячі мрії і згвалтоване дитинство.
Слава Богу, у нашій Шепетівці дітям та їхнім батькам більш-менш спокійно, у порівнянні з областями на Сході та Півдні України, де точаться пекельні бої. Ворог постійно завдає ракетних і бомбових ударів по містах і селах.
Ми усі прагнемо перемоги. Сподіваємося, що Першовересень наші діти зустрінуть під мирним небом. Все буде Україна!
Світлана МОРОЗ.