Шановна редакція «Шепетівського вісника»!

Я, мешканка села Михайлючки Шепетівського району, постійна читачка вашої газети. Тож прошу вас допомогти для мого сина, якого доглядаю уже два роки. Він є учасником бойових дій у зоні АТО, інвалід першої групи. Я неодноразово зверталася у різні інстанції по допомогу у лікуванні, однак ні від кого належної відповіді не отримала.

Коли мій син повернувся додому після п’яти місяців лікування у Львівському військовому госпіталі, ледь добилися йому першу групу інвалідності. Одноразової допомоги для нього ніхто не дав. Два роки син не отримує ніяких пільг. Не отримав він згідно із законом земельної ділянки, яку виділяють для учасників АТО.

Правда сільська рада пропонувала занедбаний наділ, на якому виросли кущі. Але що я, пенсіонерка, з двома інвалідами на ній зроблю. Адже чоловік у мене також інвалід 1-ї групи загального захворювання.

Скрізь, по телебаченню, у газетах пишуть, що учасникам АТО йдуть назустріч, допомагають у лікуванні, надають пільги, безкоштовно виділяють ліки, але це не для мого сина. Ось так піклується наша держава про тих людей, які залишились інвалідами на все життя, захищаючи незалежність нашої України. А у мене щодня серце від болю розривається, коли дивлюся на страждання сина.

Ольга МИХАЙЛЮК,

мама.

Картинка з Інтернету.