Карта ХІХ століття з деталізацією вулиць і “кварталів” тодішньої Шепетівки, яка перед Вами, походить із атласу “Волинська губернія”, що зберігся в бібліотеці Яґеллонського університету (м. Краків, Польща).
Як бачимо з цієї мапи Шепетівки та околиць, наш теперішній райцентр тоді ще був абсолютно “сухопутним” містечком, без “виходу” до залізниць. Уже функціонували цукровий завод і цегельня (підприємства, які на карті позначені трикутниками). Чітко проглядаються вулиці у напрямках на Судилків і Славуту. Заселені переважно райони вздовж р. Гуски. Де теперішній центр (проспект Миру, вул. Героїв Небесної сотні) – зелені зони, усілякі луки та дерева.
Кулькою з хрестом на карті позначена церква, яка у 1920-х роках згоріла (знаходилася в районі “дзеркального універмагу”).
Шепетівського парового млина ще нема, його зведуть десь у 1880-х роках (а у 1920-х він згорить). Повз цукроварню (як тепер у бік автовокзалу) вела “весьма неудобная проселочная грунтовая дорога”. Видно два кладовища (позначені як “Кл.”) – одне на місці дитсадка по теперішній вул. Судилківській, інше – “під” цегельнею (мабуть це сучасне старе єврейське кладовище на “Верховині”).
За хутором Лозова Гребля на р. Гусці (про нього у наш час нагадує вул. Лозова) – якесь невідоме тепер урочище Оностав. А за ним (на карті не видно) – село Василева Гребля. Ближче до початку ХХ ст. воно теж стане хутором (по-сусідству зі с. Кам’янкою), який потім зовсім зникне.
Ще між Шепетівкою і Судилковом була якась загадкова Кулакувка (див. праворуч). А простори між Цмівкою (Юзефівкою), Конотопом (Конотопами), Нучпалами (Полянами) рясно заповнювали всілякі хутори і хутірці, яких зараз вже немає. Ну а ще тоді окремо існували село Рудня і село Новенька.
Наш кор.