7 березня 1923 року вийшла постанова ВУЦВК про створення у Волинській губернії Шепетівської округи. За станом на 1925 р. Волинську губернію ліквідують, після чого (теж ненадовго) залишиться поділ на округи та райони.

9 березня 1935 року в Шепетівці було відкрито перший так званий спеціалізований магазин «Гастроном». Заклад подібного профілю також запрацював у Новограді-Волинському.

14 березня 1941 року вийшла постанова ЦК ВКП(б) і Раднаркому СРСР про перенесення адміністративного центру нашої області з Кам’янця-Подільського у Проскурів (нині – Хмельницький).

14 березня 1958 року в нашій газеті пригадав реалії життя села Климентовичів початку ХХ століття 65-літній його корінний мешканець Антон Рибачук. «Праця вручну на лісорозробках, каменоломнях графа Потоцького. Чотири казарми для робітників. Не приносило добробуту і хурманство: частенько хурманщик самотужки допомагав своїй знесиленій худобині витягати віз із болотяних доріг, вимірюючи своїми босими ногами холодні осінні та весняні калюжі. А на пагорбку, при в’їзді в село, чекала знедолених велика корчма: тут намагались вони втопити своє горе в горілці».   

10 березня 1967 року рейдова бригада «Шляхом Жовтня» описала недоліки, виявлені після здачі в експлуатацію нового будинку на 56 квартир по вул. Карла Маркса, 123. «Температура повітря у квартирі № 2 ледве досягає 10 градусів тепла. Двері від ванни ось-ось впадуть, бо шурупи вже повідходили. Через відсутність ручки змішувача від душу тече вода. У квартирі № 19 внутрішня перегородка між кімнатою і ванною дала горизонтальну тріщину, що аж палець пролізе. Холодильник «Дніпро» у квартирі Євгени Котлярської не можна включити, бо внутрішня електропроводка виконана неякісно. З великим технічним порушенням виконана газова розводка, тому, хоч і встановлені газові плитки, жителі включають керогази, електроплитки тощо. В квартирі № 30 обсипалася штукатурка стелі. Мешканцям, що проживають на четвертому і п’ятому поверхах, доводиться відрами носити вниз помиї. А зливати їх немає куди. Тому помиї виливають по подвір’ю, куди попало».

На початку березня 1974 року в фейлетоні «Найповільніша телеграма» автор П. Заєць навів приклад, як змінився до невпізнання текст телеграми, яку надіслав житель села Поляни мешканцеві села Савичі. «Прибудь на іменини зарізав бичка придбав магнітофона Карпо», – продиктував відправник на пошті. «Побудь в Якилини проковтнув бичка зарізав Харитона Сільпо», – у такій формі телеграма надійшла. Як наслідок, адресат потрапив до лікарні з серцевим нападом. До речі, телеграма ця «мандрувала» від села до села аж одинадцять днів.

10 березня 1970 року дописувач нашої газети О. Ніколаєв звернув увагу читачів на аварійність арки, яка стояла при вході до міського парку культури та відпочинку з боку вулиці Воровського. Споруда ця була розколена величезною щілиною на дві частини. Відтак, існувала ймовірність, що котрась із цих частин може звалитися людям на голови. Вочевидь, незабаром ту арку знесли, бо вже у 1980-х мешканці міста такої споруди не пам’ятають.

На початку березня 1977 року відбувся перший випуск Грицівського училища народних промислів (№ 9). Більше ста швей-мотористок, з пошиву верхнього одягу й вишивальниць ручної вишивки одержали направлення на підприємства в різних українських містах – Харкові, Полтаві, Вінниці й Івано-Франківську.

8 березня 1989 року в Шепетівці розпочалося спорудження римо-католицького храму «Воздвиження Святого Хреста» (костел по вул. Пліщинській).

Підготував Володимир КОВАЛЬЧУК.