14 червня 1891 року – день народження Євгена Коновальця, видатного діяча Української революції 1917 – 1921 рр. Одинадцята піхотна дивізія армійської групи Січових стрільців Української Народної Республіки, якою він командував улітку 1919-го, 17 серпня вступила у Шепетівку.

8 червня 1918 року київська газета «Відродження» констатувала, що змінилася «географія» літнього відпочинку українців. Якщо раніше волиняки (а Шепетівка входила до Волинської губернії) влітку прагнули відвідати одеські курорти, тоді як мешканці Харківщини, Катеринославщини надавали перевагу оздоровленню в Криму чи на Кавказі, то тепер останні теж «посунули» до Одеси. «Таким чином, Одеса являється в сучасний момент в дійсности єдиним курортом для всієї України»», – підсумував часопис.

15 червня 1918 року в Шепетівці працівники міськвідділу Державної Варти – служби правопорядку Української Держави гетьмана Павла Скоропадського – затримали групу із 13-ти грабіжників. Усіх їх було ув’язнено. До речі, згодом у нашому місті запрацював ще один, а саме залізничний відділ Державної Варти. Це сталося в жовтні 1918-го.  

10 червня 1937 року наша газета повідомила про початок регулярних автобусних перевезень на Шепетівщині. Перші маршрути районі обслуговувало всього 10 автобусів.

15 червня 1938 року оздоровчі дитячі табори функціонували у чотирьох селах нашого району – Дерманці (теперішня назва – Дубіївка), Новичах, Городищах і Пліщині. Загалом у них відпочивало 1000 дітей.

4 червня 1942 року часопис «Нова Шепетівщина» нагадав, що німецькі газети у Шепетівці продаються за адресою: вул. Головна, буд. № 137, крамниця «воєнторгу».

2 червня 1949 року один із мешканців села Білополя розповів на допиті оперуповноваженому Шепетівського райвідділу Міністерства держбезпеки УРСР Романову: «Від початку окупації німцями Шепетівського району до грудня 1941-го я жив у Шепетівці на вул. Короткій. Наприкінці року, за рекомендацією начальника Шепетівської міської поліції Мюллера, обійняв посаду кучера у жандармерії, де служив до грудня 1943 року. Влітку 1942 р. я відвіз на кінному візку із в’язниці жандармерії до лісу на розстріл 10 осіб віком від 6-ти до 8-ми років (усі – євреї за національністю). Їх розстріляв особисто начальник жандармерії, німець, прізвища котрого я не пам’ятаю. Того ж дня я привіз із тюрми до лісу вісьмох чоловіків-євреїв, котрих теж розстріляв начальник жандармерії».

У червні 1959 року розмір середньої заробітної плати у нашому районі складав 77 крб. 70 коп. 1969-го вона зросла до 110 крб. 68 коп. 1979-го її розмір становив 148 крб. 74 коп. А 1989-го наші земляки в середньому одержували 217 крб. 74 коп. на місяць.

7 червня 1960 року «Шлях Жовтня» прозвітував, що у міському парку відпочинку ім. Калініна пройшов вечір запитань і відповідей на юридичні теми. Відвідувачам парку відповідали судді Осипчук і Павлюк, працівники районної прокуратури та юридичної консультації Круковська, Лосєва, Гершкович, завідувач відділом соцзабезпечення Лещанчин. Цей «юридичний» вечір завершився показом кінофільмів «Злодійка з наклейкою», «Ревізори мимоволі», «Підпис нерозбірливий».

5 червня 1979 року відділ кадрів Шепетівської райспоживспілки набирав учнів у магазин-школу на базі районного універмагу. Запрошували туди юнаків та дівчат віком від 17,5 року та старших, за направленням від споживчих товариств чи по комсомольських путівках. Упродовж навчання учні одержували стипендію – 52-63 крб. на місяць. Опісля їх влаштовували на роботу в універмаг.

Підготував Володимир КОВАЛЬЧУК.