За станом на 10 квітня 1919 року, коли тривали події Української революції 1917 – 1921 рр., більшовики вже здобули Проскурів (нині Хмельницький), Старокостянтинів і Новоград-Волинський. Вони розпочали просуватися в напрямку Шепетівки та Ізяслава, де влада належала Українській Народній Республіці. Для посилення захисту Шепетівського залізничного вузла оборонці УНР (частини Січових стрільців) розташувалися так: кінний дивізіон Ф. Бориса – на південь від села Кам’янка (нині Славутський район); 1-й піший полк – на південній околиці Шепетівки та у районі ст. Шепетівка-Подільська; 3-й піший полк – біля села Судилкова. Також були сформовані невеликі резервні групи. До піших полків додали по одному гарматному полку. На залізничних коліях чергували УНР-івські бронепотяги «Січовий», «Стрілець» (див. на ФОТО) і «Гетьман Дорошенко».

12 квітня 1919 року більшовицькі війська за підтримки артилерії та бронепотягів розпочали наступ на Шепетівку. Але силам Корпусу Січових стрільців вдалося втримати наше містечко. Далі командування Армії УНР ставить завдання перед командуванням корпусу наступати з Шепетівки вздовж залізниць у напрямках Проскурова та Мирополя. 15 квітня цей наступ військ УНР розпочався.

5 квітня 1904 року (за новим стилем) житель містечка Грицева, 47-літній дворянин, власник земель у Заславському повіті Волинської губернії Володимир Грохольський звернувся до так званого Київського окремого цензора з проханням дозволити видання у Києві щоденної газети польською мовою «Dziennik  Kijowski» без цензури. Цей часопис почав виходити з 1 лютого 1906 року. Володимир Мечиславович перестав бути редактором видання наприкінці 1908-го, коли, через проблеми із здоров’ям, вимушено виїхав до Німецької імперії. У часи редагування часопису Грохольським там багато писалося про шепетівського цукровара, графа Юзефа-Миколая Потоцького (у травні – липні 1906 року Грохольський разом із ним належав до так званої «групи Західних околиць» 1-ї Державної думи Російської імперії). Загалом «Dziennik  Kijowski» виходив до 1920 року. 1992-го, за ініціативи Спілки поляків України, видання його відновили.

6 квітня 1955 року наша газета висвітлювала проблеми «санітарно-культурного» стану міста: «Вулиця Карла Маркса (біля заводу фруктових вод і на розі вул. Танкової), а також вулиця Островського забруднені, тому що не відводяться стічні води від водогінних колонок. Протягом півроку вулицею ім. Карла Лібкнехта неможливо проїхати, бо її розкопали працівники райпромкомбінату, які досі не закінчили випробовувати водоповідні труби. Багато сміття, бруду, гною біля будинку № 59, коло будинків №7 і № 9 по вул. Танковій. Труп вбитої собаки довгий час лежить проти школи по вулиці Карла Маркса. Не закінчено вкладання тротуарів по вулицях Карла Маркса, Островського, Воровського та інших».

11 квітня 1979 року Шепетівський завод безалкогольних напоїв розпочав переробку березового соку, що надійшла з місцевого лісництва. За два дні було вироблено 12 тисяч літрових банок корисної продукції. Всього за весну підприємство планувало переробити 50 тонн соку берези.

3 квітня 1985 року газета «Шляхом Жовтня» знову переймалася недоліками у благоустрої міста: «Приємно, що Шепетівку двічі визнано переможцем у республіканському змаганні міст за краще виконання робіт по благоустрою в четвертих кварталах 1983 і 1984 років… Але досі не завершено будівництво доріг до виробничого управління газового господарства, маслозаводу, м’ясокомбінату. Не побудований міст через річку Косецьку. Досі не заасфальтована дорога до середньої школи № 8, тому туди немає можливості автобусом підвозити школярів. Не виконується рішення міськвиконкому про спорудження автопавільйонів. Дуже довго їх будують м’ясокомбінат і завод тракторних втулок. В центрі міста можна побачити цілі звалища сміття. Погано вивозиться сміття з багатоповерхових будинків. Вже не раз велася мова про забруднення річок Гуски, Косецької. Біля них поки що не створено зон відпочинку шепетівчан, а можна побачити смітники. Нині пора подумати про садіння дерев і кущів, про розбивку нових клумб троянд. Фасади будинків необхідно причепурити красивими і змістовними панно, вивісити транспаранти».

Підготував Володимир КОВАЛЬЧУК.

Фото ілюстративне.