8 квітня 1989 року читачі міськрайонної газети дізналися про славнозвісну продукцію шепетівських кулінарів – торти. Особливо у статті було відзначено смак тортів «До чаю», «Горішок», «Ювілейний», «Берізка», «Наполеон». Також там наголошувалося, що кулінарні вироби «Ганнуся», «Святковий», «Наполеон» кондитерський цех Шепетівського комбінату громадського харчування виробляє за власними рецептами. Окремо згадувалася і новинка з ідеологічним «присмаком» – торт «Корчагінський».
9 квітня 1906 року часопис «Dziennik Kijowski», який видавався польською мовою у Києві виходцем із Грицева Грохольським, на останній шпальті розмістив рекламу модного оздоровчого закладу, що діяв у сусідньому з Шепетівкою містечку: «Славута. Кліматична лісова станція. Кумис із молока ста кобил, гідролікувальні процедури, великі хвойні ліси. Кухня під наглядом лікарів, пансіонат, купання у річці Горині. Всі зручності. Ціни дуже доступні. Сезон триває з 15 травня до вересня. Зручно добиратися залізницею Київ – Брест. Лікарі закладу – Дзержбіцький і Добжицький».
3 квітня 1909 року згадане видання уточнило, чому відкладалося спорудження залізниці «Шепетівка – Кам’янець-Подільський» (згодом увійде в історію як «Подільська залізниця»). Незважаючи на те, що вже існувало урядове розпорядження з приводу відчуження землі під це довгоочікуване будівництво, початок робіт було відтерміновано до осені. Причина – так звана Державна комісія нових залізничних шляхів не встигла затвердити детальний кошторис будівництва.
8 квітня 1912 року всеукраїнська газета «Рада» надрукувала повідомлення, яке стосувалося залізничної станції Шепетівка, її працівників і тих, хто подорожував поїздами. В Міністерстві доріг Російської імперії «народився» циркуляр про те, що «незабаром у всіх пасажирських поїздах має бути заведено електричне світло. Для вирішення цього питання у Петербурзі скликається з’їзд».
Раніше салони вагонів освітлювалися свічками, а відтак там досить часто виникали пожежі.
10 квітня 1914 року вищезгаданий часопис анонсував поділ так званих Південно-західних залізниць Російської імперії (складовою яких була станція Шепетівка) на дві частини: Київську, Південно-приморську. «Наш» відрізок залізничного шляху, а саме Козятин – Ковель, мав стати складовою першої з цих частин.
3 квітня 1952 року читачі шепетівської газети «Шлях Жовтня» на її першій сторінці побачили таблицю цін на продовольчі товари після їхнього одночасного зниження в СРСР. Починаючи з 1 квітня, хліб, приміром, подешевшав на 12–15%. Ціни на три найпопулярніші види м’яса «впали» на майже на стільки ж. «Знижка» на молоко, молочні продукти і молочні консерви склала 10%. Сало подешевшало на 20%, а майонез – на 30%. На двадцять відсотків «впала» ціна виноградного, яблучного, сливового та томатного соків, а також поширених видів фруктів (яблука, груші, виноград) і овочевих консерв (огірки, перець, зелений горошок, томати).
5 квітня 1960 року те ж видання привертало увагу до вирощення кролів на Шепетівщині. Ця справа знаходилася на «піку» популярності. Приміром, навіть маленька Дубіївська школа вирішила виростити й здати державі протягом року 1 500 «вуханів».
6 квітня 1977 року міськрайонка дала змогу місцевому жителеві на прізвище Остроброд висловитися з приводу якості природного газу. Як відзначив дописувач у газеті, «останнім часом Шепетівське управління газовим господарством постачає населенню неякісний газ. Він чадить, посуд вкривається кіптявою. Перед заправленням газові балони повинні промиватися, очищатися від бруду, різних домішок, а цього працівники газконтори не роблять. Балони з газом часто привозять неповноваговими, що також є порушенням».
4 квітня 1981 року газета «Шляхом Жовтня» опублікувала інтерв’ю з головою виконкому міської Ради народних депутатів Віктором Бондарчуком про майбутнє міста Шепетівки. Як підкреслив Віктор Петрович, флагманом промисловості міста має стати завод турбокомпресорів. На його будівництво держава запланувала асигнувати понад 370 мільйонів карбованців. «За чотири роки має бути збудовано 90 тисяч квадратних метрів виробничих площ. На новому заводі працюватиме близько 11 тисяч робітників. Поруч із підприємством виросте велике робітниче селище, в якому житимуть більше 40 тисяч машинобудівників. Буде споруджено висотні житлові будинки з усіма комунальними зручностями, школу, лікарню, Будинок культури, кінотеатр, їдальню, торговельні та побутові підприємства», – акцентував посадовець.
Попри такі радянські райдужні плани, регіональною «столицею» промислової галузі машинобудування Шепетівці стати так і не судилося.
15 квітня того ж року директор Шепетівського заводу культиваторів Борис Громов поділився в міськрайонці здобутками свого підприємства у галузі житлових і соціально-побутових питань. «За останні роки завод збудував кілька багатоповерхових будинків для своїх трудівників. Зараз споруджуємо 45-квартирний, а також маємо закладати 105-квартирну малосімейку, де буде вбудована стоматологічна поліклініка для шепетівчан. У наступному році плануємо збудувати дитсадок із плавальним басейном на 280 місць для дітей наших виробничників. Чимало затрачаємо коштів і на побутові приміщення в цехах. У двох цехах обладнано сауни з душовими та басейнами, спортивні кімнати, кімнати приймання їжі», – розповів він.
3 квітня 2000 року Шепетівський кінотеатр ім. Миколи Островського на численні прохання кіноглядачів розпочав демонстрацію видовищного широкоекранного художнього кінофільму «Титанік». В анонсі значилося, що «цей фільм з успіхом пройшов у 50-ти країнах світу і став найпопулярнішим кінофільмом за всю історію світового кіно. Він здобув одинадцять премій «Оскара». Цей фільм заслуговує, щоб дивитися його з великого екрану. Прекрасна лірична лінія картини, повість про міцне і палке, як сама стихія, кохання, яке талановито зіграли актори Леонардо Ді Капріо та Кейт Уінслет».
Ціна квитка для школярів і студентів становила 1 гривню, для дорослих – 2 гривні.
Володимир КОВАЛЬЧУК.