12 лютого 1913 року в газеті «Русское слово», яка видавалася у Москві, вийшла замітка про інцидент, який трапився за три версти від залізничної станції Шепетівка. Тамтешній мисливський маєток графа Йосипа Потоцького (цікаво, де ж це він знаходився?) оточило двісті козаків, а жандармські та поліцейські чини оглянули всі кімнати й підвали. Обшук тривав цілу ніч, але виявився безрезультатним. Причиною огляду став донос чорносотенців, мовляв, під виглядом пожежних дружин граф Потоцький організовує повстанські банди, налаштовані проти Російської імперії.

У лютому 1928 року на Шепетівщині радянська влада проводила кампанію з ліквідації заборгованості зі сплати сільгоспподатку. Зокрема, недоїмки селян-боржників «гасили» і методом описування їхнього майна. В селі Серединцях Шепетівського округу, наприклад, представники влади теж прийшли до одного з бідняків вимагати такий борг. Того вдома не було – пішов здавати податок на пошту, про що заздалегідь повідомив голову сільради. «Візитери» дочекалися повернення бідняка і, попри його запевнення, що податок сплатив, стали вимагати «погасити» недоїмку живою вагою – кабаном. Селянин відмовився. Відтак, його затримали. Згодом чоловіка було засуджено (за «опір владі») на 6 місяців позбавлення волі.

11 лютого 1955 року «Шлях Жовтня» повідомила про результати засідання сесії міськради. По-перше, шепетівські маслозавод і цегельню там розкритикували за невиконання плану. Обговорили й погану роботу паротурбінної електростанції, бо «часто перериває подачу електроенергії». Запланували протягом року закінчити будівництво 2-поверхового будинку середньої школи, гуртожитку робітників цегельного заводу, меблевого комбінату, заводу емальованого посуду. «Буде забрукована вулиця ім. Петровського (нинішня Залізнична) і побудовано тротуари на вулицях Карла Маркса, КІМа, Островського», – також говорилося на сесії. 

1 лютого 1969 року в нашій газеті вийшла замітка про результати змагання з хокею у Шепетівці серед чотирьох команд залізничників. Перемогли у першості на «залитому» стадіоні «Локомотив» господарі, тобто локомотивники. Друге місце виборола команда вагонного депо. Представники станції Шепетівка-І посіли третє місце. Про аутсайдера автор допису «Змагання з хокею» не повідомив.

2 лютого 1979 року через «Шляхом Жовтня» одинока пенсіонерка з шепетівського селища Косецького П. Джеря подякувала директору лісгоспзагу тов. Хоронжуку за допомогу паливом. «Другого дня на моє подвір’я в’їхала автомашина з дровами», – написала про результат звернення. Ну а далі до пенсіонерки прийшли тимурівці з 8-ї школи з учителькою Антоніною Навроцькою й поносили дрова під навіс.

8 лютого 1983 року група шепетівських читачів газети підняла на її останній шпальті таке запитання: чому немає в продажу алюмінієвих ложок і виделок по 6 копійок штука? На думку цих земляків, «раніше, коли виделки і ложки випускав Шепетівський завод металевих виробів, такої проблеми не було». Нагадаємо, що у 80-х більшість шепетівчан користувалися не звичними нині столовими приборами з нержавійки, а з алюмінію.

5 лютого 1985 рокунаше видання написало про розширення асортименту продукції Шепетівського заводу тракторних втулок. Звідти споживачам уже надійшла перша партія литих алюмінієвих гусятниць місткістю 6 літрів, а також форми для випікання кексів і виготовлення домашнього морозива.

6 лютого 2001 року читач «Шепетівського вісника» В. Бодовський у замітці «Добре, що підморозило» зазначив, що дев’ять років живе не вулиці Кірова (в мікрорайоні райсільгосптехніки), але ще жодного разу не бачив там працівника пошти. Причина – вкрай поганий стан дорожнього покриття. «Оце, було, заходилися власними силами висипати ями та вибоїни, та нашу працю по суті звели нанівець трактори й автомобілі, котрі курсують до різних організацій нашою вулицею», – зауважив дописувач.

Підготував Володимир КОВАЛЬЧУК.