12 жовтня 1888 року Марія Биковська – подруга дитинства 17-річної Лесі Українки –відправила зі села Серединці на Шепетівщині листа її старшому брату Михайлу Косачу. Повідомила, що приїхала з Кременця у село Городище, аби піти у монастир, але потім влаштувалася в Серединецьку церковно-парафіяльну школу вчителькою.

5 жовтня 1892 року в селі Голобутів (нині – Стрийський район Львівської області) народився Іван Рогульський. У серпні 1919-го він командував першим полком 11-ї піхотної дивізії армійської групи Дієвої армії Української Народної Республіки. У боях з більшовиками під Шепетівкою (1919 р.) зазнав поранення. 21 лютого 1932 року засуджений радянською владою. Згодом страчений на Наддніпрянщині.

10 жовтня 1916 року уродженець Шепетівки Борис Вальбе опублікував у популярній газеті «Одесский листок» замітку на пошану російського історика мистецтва Володимира Стасова. «На долю Стасова выпал щасливый жребий впервые рекомендовать Репина, Верещагина, Антокольского, великое национальное значение Глинки и Драгомыжского, которые долго были «в загоне» у академиков», – наголосив автор на значенні творчого доробку згаданих «нових» художників і композиторів для світової культури. 

3 жовтня 1967 року часопис «Шляхом Жовтня» повідомив, що Шепетівський м’ясокомбінат розпочав експортувати свою продукцію до Об’єднаної Арабської Республіки. Упродовж вересня підприємство туди відвантажило 30 тонн харчових і 28 тонн технічних жирів.

7 жовтня того саме року міськрайонка надрукувала допис Івана Пекунця про «візит» у село Чотирбоки Шепетівського району лося. Дикий звір не просто зайшов, а надовго «завис» біля хлібоприймального пункту. Людей різного віку, котрі зійшлися, щоб на нього подивитися, не лякався. З рук дітей брав листя і сіно. Коли ж чоловіки спробували загнати тварину на територію хлібоприймального пункту, ліг на землю. Дочекавшись, поки всі розійшлися, став на ноги і подався з села.

15 жовтня 1985 року дописувач «Шляху Жовтня» Л. Лінник у статті «Перше знайомство з комп’ютером» описав уроки з нового предмету «Основи інформатики та обчислювальної техніки», які проходили у шепетівській школі № 2. З-поміж інших цей заклад вирізнявся тим, що мав справжнісінький комп’ютер (нечуваний «шик», як на середину 80-х). До того ж, згаданий предмет ввели у навчальну програму шкільних закладів УРСР нещодавно, з 1 вересня. Перші уроки інформатики в школі № 2 (один урок для дев’ятикласників на тиждень) проводилися у кабінеті математики. Вела їх учителька математики Г.О.Орлевич. 

3 жовтня 2002 року наша газета описала урочисте відкриття у Шепетівці реконструйованого залізничного вокзалу та оновленої привокзальної площі. Подія сталася на День міста, який відзначався 29 вересня. На мітинг із нагоди відкриття прийшло до семи тисяч шепетівчан. Перед ними виступили ветеран-залізничник Якимов, тодішній керівник Південно-Західної залізниці Слободян, міський голова Малькін, народний депутат Буряк. Слова подяки лунали і різним майстрам із Києва, Житомира, Козятина та Коростеня, котрі цілодобово працювали з кінця 2001-го, аби надати «воротам міста» гарного вигляду.

14 жовтня2008 року учениця 10 класу Городищенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Марина Козіцька поділилася на шпальтах «Шепетівського вісника» записами жахіть Голодомору 1932-33 рр. у її селі: «Їли усіляку зелень, маслюки. Рибу ловили в річці. Дехто їв жабів, дорізали худобу. Шукали мерзлу картоплю взимку, влітку – лушпиння з картоплі. Деякі їли собак, котів ловили. Були випадки, що з’їдали маленьких дітей. Їли цвіт з дерев, лободу».

У першій половині жовтня того саме року найпопулярнішою маркою хліба у Шепетівці був «Переяславський» подовий. Його виробляло «ПП «Виробничо-комерційна фірма «Колос». Відпускна ціна такої хлібини складала 1 гривню 86 копійок – найдешевше у місті.

Підготував Володимир КОВАЛЬЧУК.