Додому ЖОРНА ЧАСУ Шепетівка та район 16 – 31 жовтня за повідомленнями історичних джерел

Шепетівка та район 16 – 31 жовтня за повідомленнями історичних джерел

26 жовтня 1974 року в «Шляхом Жовтня» магазини споживчої кооперації Шепетівщини рекламували свої товари: «Шановні товариші! Не відкладайте, як кажуть, на колись, а придбайте саме зараз зимове взуття. Не забудьте також придбати для роботи кирзові чоботи. Вони зручні для тих, кому доводиться працювати просто неба, долати бездоріжжя. В наших магазинах є в асортименті парфюмерні вироби, серед яких виділяються своїми ароматами «Лилия», «Талисман», «Огни маяка», «Мечта», «Шипр». Перелік назв духів і одеколонів можна продовжити. Не забудьте купити і пластмасовий посуд. Є і освіжувачі повітря «Хвоинка», «Озолон», «Кипарис». Вони вживаються для того, щоб очистити повітря від неприємного запаху в кухні, ванні, туалетах, курильних кімнатах. Для домашнього кутка здоров’я можна купити гімнастичні обручі, гантелі пружинні, плечові, кистьові, м’ячі, скакалки. У продажу є тренувальні бавовняні костюми, футболки, майки, труси спортивні, черевики баскетбольні, туфлі тенісні, «чешки».

20 жовтня 1906 року газета «Кіевлянинъ» представила на одній зі своїх шпальт захоплюючу історію пограбування у Полонному, фінал якої стався на дорозі неподалік Хролина нинішнього Шепетівського району. В один із перших днів жовтня о 19-ій вечора у дім полончанина Боруха Грінфельда (його помешкання знаходилося біля залізничної станції, звідки до містечка 6 кілометрів) вдерлися невідомі. Ці дванадцятеро «замаскованих» (саме так написано в газеті) грабіжників стукнули по голові кучера, зв’язали служниць, а господарці дому та її гості наказали підняти руки вгору. Далі з оселі винесли все найцінніше й завантажили тим усім візка, якого завбачливо підкотили до воріт заздалегідь. «Прикарманили» й золоті речі, а також 76 «царських» рублів. Затим грабіжники «стрибнули» у візок і не поспішаючи, щоб не привернути до себе увагу людей на привокзальній площі, вирушили у напрямку села Хролина. Але через кілька хвилин опам’ятався кучер. Сів верхи на коня і поскакав навпростець у Полонне, де повідомив про інцидент жандарма Гольчарука. Останній «відрізнявся енергією», тож швидко спорядив погоню – три підводи стражників. Проте злочинці перехитрили «служителів правопорядку». Зачаївшись у кущах на дорозі Полонне – Хролин, вони дочекалися, коли дві з трьох підвід завернули на інший шлях, а потім, як ні в чому не бувало, знову взяли «курс» на Хролин. А коли побачили третю підводу, взялися обстрілювати Гольчарука зі стражником на ній із револьверів. Ті відповіли вистрілами з гвинтівок. Певно, вельми влучно, адже грабіжники після цього кинули підводу, коні та речі та дременули навтьоки до лісу, прихопивши лише «76 рублів і дві золоті речі». Правоохоронцям їх наздогнати не вдалося. Повернувшись на дорогу, вони спробували «вирахувати» злочинців за їхніми кіньми. Але згодом дізналися, що тих грабіжники поцупили у селян аж на Старокостянтинівщині.       

18 жовтня 1924 року дописувач часопису «Радянська Волинь» розкритикував жителів села Медведівки Судилківського району (нині – село Велика Медведівка на Шепетівщині) за те, що не мають пожежної команди. «Пожежа в селі. Що робити? – Гоні, братця, воду в кашкетах. Під командою начальства пішли медведівці воду в шапках і глеках носити. Погано лише, що пожежа не слуха їх», – висміяв поведінку односельців під час останньої пожежі сількор «Кузьомка».

16 жовтня 1925 року згадана вище газета написала про «Свято врожаю», яке відбулося по селах Шепетівщини. Представляли зразки вирощеної продукції, передову сільськогосподарську техніку. А жителі Серединець відзначилися тим, що влаштували з цієї нагоди «виставку-карнавал». «Було показано прадідівське та культурне господарство», – читаємо у замітці дописувача Брока.   

18 жовтня 1968 року наша міськрайонка нагадала, що легендарному голові колгоспу «Поділля» у селі Мокіївцях Шепетівського району Олексію Охрімовичу Костюку виповнилося 50 років. Чоловіку дякували за те, що за майже тридцять літ самовідданої праці він разом із мокіївчанами, пиляївцями, білопільцями підняв рідний колгосп із післявоєнних руїн. «Виросли чудові добротні господарські будівлі. Села прикрасилися новими школами, клубами, дитячими садками», – читаємо у привітанні ювіляра.

22 жовтня 1983 року головний інженер Шепетівського міськкомунгоспу Ю. Плаксюк відзвітував у «Шляхом Жовтня», як місто підготувалося до зими: «Капітально полагоджена вулиця Карла Маркса (8200 квадратних метрів). Продовжується реконструкція проспекту Миру. Закінчено спорудження зливової каналізації по вулиці Карла Маркса протяжністю 553 метри, побудована господарсько-побутова каналізація до приміщення готелю. Проведено ремонт вулиці Горького, провулку Гоголя, завершується ремонт вулиці Воровського».

Підготував Володимир КОВАЛЬЧУК.

0 коментар
0

You may also like

Залишити коментар

Перевести