16 лютого 1935 року серед колгоспників-«ударників» Київської та Чернігівської областей розпочався відбір бажаючих переселитися у «прикордонну смугу» УРСР (її складовою вважалася і тодішня наша Шепетівщина). Цими людьми радянська влада прагнула «замістити» тих жителів «прикордонної смуги» польської та німецької національностей, котрі мали бути вивезені до Казахстану.

24 лютого 1930 року начальник Шепетівського окремого відділу Державного політичного управління Приходько отримав наказ керівництва з Харкова – тодішньої української столиці: «Кинути в район максимальну кількість членів партії та комсомольців… Оточити охоплені антирадянськими хвилюваннями села маневровими групами Славутського та Ямпільського прикордонних загонів». Також цим розпорядчим документом забезпечувалися заходи із охорони зерноскладів та колективізованого майна (Володимир Тиліщак. «1930. У.С.Р.Р. Повстання», Київ: «Смолоскип», 2016, с. 34).

У лютому 1943 року німці заарештовують домробітницю із Шепетівки Марію Ковальську. Тоді ця 17-річна жінка родом із Житомирщини перебувала на примусових роботах у німецькому селі Швірінг, провінція Ганновер. Марію Людвиківну звинувачують у тому, що «намагалася скористатися радіоприймачем для прослуховування радіопередач з Москви». Далі вона, судячи з радянського документа, нібито починає співпрацювати з гестапо. Жінка має виявляти гастарбайтерів, котрі були налаштовані проти влади Третього Рейху. Проте Марія Ковальська цього не робить. Далі якимось чином опиняється у американській зоні окупації Німеччини. За дорученням одного американського офіцера повертається у Шепетівку, щоб збирати відомості, які його цікавлять. У травні 1945 року Марію Ковальську американці передають у радянський табір для репатріантів, а відтак вона повертається у наше місто. Проте її затримують працівники радянської держбезпеки. Влітку 1947-го Революційний трибунал військ МВС Кам’янець-Подільської області засуджує жінку до 10 років виправно-трудових робіт.

У другій половині лютого 1983 року КДБ розпочав перевірку уродженця міста Шепетівки, одесита, котрий «вихваляв фашистські ідеї, особу Гітлера, виготовив і носив значок зі фашистською свастикою». Також у розмовах із товаришами цей чоловік нібито заявляв про те, що в СРСР немає свободи слова. Унаслідок перевірки кадебісти прозвітували товаришу Володимиру Щербицькому в ЦК КПУ, що згадана людина, коли перебувала у нашому місті на канікулах, «вплинула» на групу з п’яти шепетівських школярів. Усі вони – члени ВЛКСМ 1965–1966 років народження – «допускали идейно вредные суждения, обсуждали возможность захвата самолета с целью бегства за границу».

За матеріалами розсекречених архівних документів і історичних праць підготував Володимир КОВАЛЬЧУК