19 лютого 1924 року газета «Волынский пролетарий» розмістила на своїй шпальті звернення від 75-ти вантажників залізничної станції Шепетівка І. Вони нарікали, що у морози не мають де погрітися, тому що жодного приміщення для них на станції не передбачено. Оскільки вагони для завантажування переважно подавали близько 12-ї години дня, до того працівники мусили ховатися від снігу та вітру в буфеті вокзалу. Втім, оскільки він називався «першокласним», людей у брудному робочому одязі звідти нерідко виганяли.
19 лютого 1924 року згадана газета повідомляла про рекордні показники безробіття серед будівельників Волинської губернії (до якої входило і наше місто). Понад дві тисячі таких спеціалістів «стояли» на біржі праці, виживали на допомогу по безробіттю. Матеріальний стан 35% будівельників визнавався як «поганий». Цікаво, що у сезон 1924 року по губернії запланували десятки різноманітних будівельних робіт, з яких найбільше, як наголосив часопис, «у Шепетівській окрузі». З цієї нагоди так звана державна контора «Волиньбуд» навіть відкрила в Шепетівці свою філію.
26 лютого 1918 року, коли в Україні тривала війна між більшовиками та загонами Української Центральної ради,друкований орган Катеринославського губернського комітету РСДРП «Звезда» назвав кілька успішних для більшовиків операцій на Волині. Зокрема, нагадав, що під Шепетівкою зазнали «сильної поразки» від військових 6-го Туркестанського корпусу «гайдамацькі загони», а також «якісь підозрілі частини, люди яких одягнуті у австрійські тужурки».
24 лютого 1925 року газ.«Пролетарська правда» оголосила, що 5 березня у комерційному відділі Правління Південно-Західних залізниць (м. Київ, вул. Пушкінська, 14) відбудуться торги на право оренди буфету станції Шепетівка ІІ (нині – Шепетівка-Подільська) та буфетів іще тридцяти восьми різних станцій. Термін дії оренди: до 1 жовтня 1926 р.
17 лютого 1944 року заступник Українського штабу партизанського руху Соколов надіслав телеграму для Антона Одухи, командира Кам’янець-Подільського радянського партизанського з’єднання, де йшлося про неприпустимість спільних військових дій партизанів із Червоною Армією. «Ще раз нагадую: ЦК партії вимагає Ваших дій не із частинами Червоної Армії на фронті, а у німецькому тилу, в доручених Вам районах. Коли почнете виконувати завдання?», – зазначалося у телеграмі.
У другій половині лютого 1944 року війська радянського Першого Українського фронту одержали завдання наступати з-під Шепетівки, Любара та Дубно в південному напрямку. Мета – розбити угруповання ворога (німецьких нацистів) у районі Старокостянтинова, Кременця, Тернополя, а також заволодіти Берестечком, Бродами й Тернополем. Затим належало наступати на Чортків, щоб відрізати шляхи відходу південної групи німецьких військ на захід.
21 лютого 1948 року Президія Верховної Ради СРСР ухвалила Указ «Про виселення з УРСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві й ведуть антигромадський, паразитичний спосіб життя». Згідно з цим документом тих селян, хто не виконував встановленого мінімуму трудоднів, займався спекуляцією, з певних причин не виходив на роботу, можна було виселяти у віддалені регіони Союзу. На виконання указу в тодішньому нашому Шепетівському районі до травневих свят відбулося 20 «зборів трудових колективів колгоспників», на яких виносилися «суспільні вироки» щодо виселення. Всього за станом на 3 червня до такого «приговорили» 105 жителів Шепетівщини, з яких 59 складали жінки. Це був третій показник за кількістю вироків у області, після Антонінського та Волочиського районів.
25 лютого 1965 року в Шепетівці на території 64-го військового геодезичного загону був організований астрономо-геодезичний пункт світової космічної геодезичної мережі.
28 лютого 1969 року в передовиці нашого часопису писалося: «В місті і селах до кінця не вижиті самогоноваріння, пияцтво, різні аморальні, антигромадські вчинки. Вони мають місце, насамперед, тому, що органи міліції, прокуратури, суду, партійні і профспілкові організації, місцеві Ради повністю не використовують всіх засобів для боротьби із злочинністю».
19 лютого 1985 року газета «Шляхом Жовтня» знайомила читачів із новим видом палива, який з’явився у продажу – брикетами з пресованої тирси та стружки. «Одержані таким чином «поліна» горять краще, ніж дрова, мають більшу тепловіддачу», – хвалив нову розробку, що була «побічним продуктом» виробництва меблевих та деревообробних комбінатів країни, автор допису Я. Ядловський.
Підготував Володимир КОВАЛЬЧУК.