28 червня 1912 року харківське періодичне видання «Утро» повідомило, що на ділянці Шепетівка – Старокостянтинів Подільської залізниці, яка споруджується, виникли селянські заворушення через непорозуміння під час відчуження землі. Для придушення протестів у «вогнище» конфлікту спрямували 200 «стражників».

28 червня 1907 року часопис «Киевлянинъ» проанонсував, що на початку липня у містечку Шепетівці відкриється з’їзд мірошників Волинської губернії. Учасники запланували обговорити проблеми борошномельної справи, в тому числі прогнозований неврожай жита та пшениці, конкретизувалося в замітці.

27 червня 1913 року газета «Подолянин», яку читали і в Шепетівці, розповіла про те, що у «столиці» Подільської губернії – Кам’янці-Подільському почастішали випадки, коли «жриці кохання» накладають на себе руки: «За последние годы в «доме свиданий» еврейки Сони Лянцкорунер было до 15 случаев самоубийств из-за тяжких условий жизни. Недавно покончила с собой 20-летняя Евдокия Лескова – пришла из города около 24-х часов и выпила возле входа в дом большую дозу карболовой кислоты. Упала на пол и стала просить о помощи. Работала в притоне с 15-и лет. По пути в больницу скончалась. Средняя зарплата работницы притона – 6–8 рублей, «смотря по красоте». Если не слушается хозяйку – штраф. Попадают туда главным образом девицы из Могилева – центрального бюро «белых рабынь». Пребывание в притоне девиц до 18 лет преследуется законом».

21 червня 1923 року читачі «Торгово-промышленного бюллетеня» дізналися, що переведення, за рішенням Українського Митного Округу, митниці з Шепетівки у Кривин затримується, бо тамтешній залізничний вокзал затісний, а із кошторисом на його розширення зволікає управління Південно-Західних доріг.

25 червня 1924 року в газеті Київського губернського комітету КП(б)У «Пролетарська правда» повідомили, що з Німеччини у Шепетівку прибуло залізницею п’ять складних молотарок, п’ять тисяч «культурних» плугів і тисяча сепараторів «Дьяболо». Цю техніку та реманент у нашому місті приймало представництво київської філії Всеукраїнського союзу сільськогосподарської кооперації «Сільський Господар». Майже третину всього одержаного залишалося в розпорядженні філії, для забезпечення потреб населення Волинської, Подільської, Київської, Чернігівської й частини Полтавської губерній.

30 червня 1944 року воєнний трибунал військ НКВС у Кам’янець-Подільській області на чолі з головою Кржепіцьким судив у приміщенні Шепетівського райвідділу НКВС Володимира Семенюка. Чоловіка звинуватили у тому, що, зокрема, «в січні 1942 року закінчив курси поліцейських у м. Шепетівці, після чого працював начальником поліції Берездівського району». Також у вироку зазначалося, що він неодноразово виїжджав на облави по селах, «проти партизанів», брав участь у сутичках поліцейських з ними. Отож, чоловіку присудили 20 років заслання на каторжні роботи, з обмеженнях у політичних правах на 5 років і конфіскацією всього майна.

21 червня 1951 року в «Шляху Жовтня» підбили підсумки матчу на першість України з футболу, що відбувся на шепетівському стадіоні імені 30-річчя ВЛКСМ. Команда «Локомотив» з нашого міста здобула перемогу над могилів-подільським «Колгоспником» із рахунком 5:2. До речі, у ті часи місто Шепетівка мало не одну, а кілька власних футбольних команд, як от «Локомотив», «Металург», «Харчовик».

21 червня 1977 року наша газета повідомила про непорядки у піонерському таборі, який із 1959-го щоліта функціонував у лісі за Шепетівкою (за нинішньою газозаправною станцією на околиці мікрорайону Косецького). «Не вистачає багатьох шаф, стільців, у спальних кімнатах – ліжок, тумбочок. Довелося спостерігати і таке: у кількох кімнатах на двох зсунутих докупи ліжках спали троє дітей. Вихователям і вожатим доводиться відпочивати у наметах. В складах зберігаються хтозна якої давності ліжка, непридатні для користування, займають місце 58 іржавих дверних і віконних карнизів. Лежать не першої свіжості штори. Мертвим багажем стоять у продовольчому складі два нових холодильники. В них, брудних і давно не митих, «зберігаються» продукти. На запилених полицях скидані у безладі хліб і хлібобулочні вироби, стоять ящики з печивом, на долівці – мішки з крупами і макаронними виробами», – йшлося у статті.

Нині на місці цього піонертабору майже ніяких ознак його немає. Там росте ліс.

Підготував Володимир КОВАЛЬЧУК.