30 червня 1970 року в «Шляхом Жовтня» надрукували листа столяра меблевого цеху ДОКу М. Дубенського «Справа в криветках». Чоловік поскаржився на їдальню деревообробного комбінату, мовляв, замовив там 200 грамів риби і стільки ж хліба, але буфетниця поставила умову – також придбати 50 грамів криветок. Справа у тім, що на початку 70-х у радянських закладах харчування салати зі згаданих ракоподібних нерідко залежувалися, тож їх там намагалися збувати «у нагрузку» до інших страв.

29 червня 1963 року радіолюбителі В. Ліщук і М. Кузнецов повідомили у замітці «Засвітилися голубі екрани», що власники кількох телевізорів у Шепетівці переглянули перші передачі, ретрансльовані Вінницькою телестанцією. Ці програми – про візит Микити Хрущова до Федеративної Республіки Німеччини та концерт для учасників Всесвітнього форуму жінок – продемонстрували на 8-му телевізійному каналі. Цікаво, що володарів перших (і дуже дорогих) телевізорів у 1950-х – 60-х рр. диктори називали «радіоглядачами».

17 червня 1955 року наша газета висвітлювала роботу шепетівських водіїв на будівництві земляної греблі нової гідроелектростанції в Каховці (Херсонська область). Згадувалося, що працівник Шепетівської автотранспортної контори Степан Герасимович досяг найкращих успіхів у роботі – щозміни возив землю по 35-40 разів. По дві норми виробітку кожної зміни давали водії автомашин Михайло Мухін та Володимир Рудик. Нагадаємо, що зведення Каховського гідровузла на Дніпрі почалося восени 1950-го. Для будівництва і обслуговування електростанції було створене нове місто – Нова Каховка (1952 р.). Величезні простори – від Запоріжжя до Нової Каховки – перетворилися на так зване Каховське море. 18 жовтня 1955-го Каховську ГЕС запустили в експлуатацію.

26 червня 1983 року шепетівський ресторан «Ювілейний» провів свято для дітей «День солодкоїжки». Вхідний квиток вартував 1 карбованець. Хлопчикам і дівчаткам пропонували морозиво у металевих стаканчиках, кремові кульки, різнокольорове желе, нарізане кубиками, інші ласощі власного виробництва. А ще – змістовну розважальну програму.

23 червня 1994 року «Шепетівський вісник» писав про появу на міському ринку осіб, які займалися обміном валют. Із такими міняйлами тодішня міліція ще вчиняла спроби боротися. «Останнім часом набирає масовості купівля-продаж валюти як приїжджими, так і місцевими «бізнесменами». Дехто з них уже потрапив на «вудку» працівників міліції, оштрафований на значну суму з конфіскацією валютних цінностей в доход держави. Новоспечені «ділки» забули, що право проводити валютні операції мають банки та інші держустанови», – роз’яснював на сторінках нашої газети начальник відділення дільничних інспекторів МРВВС І. Гадайбіда.

19 червня 2001 року в нашій газеті вийшла замітка «Навколо торгівлі хлібом». Там писалося, що київський хліб у Шепетівці «продається будь-ким і будь-де». Державний санітарний лікар району в коментарі висловився проти стихійної торгівлі ним. Утім, нагадаємо, що торгівля хлібом «Український», який люди везли в «кубинських» мішках електричками з Києва, була для багатьох однією з форм виживання. Шепетівчани, яких масово «скорочували» на роботі або котрим затримували зарплату, мусили цим займатися. Тим більше, що покупці цінували київський хліб за якість і дуже демократичну ціну, якщо порівнювати із аналогічною продукцією виробників у Шепетівському районі.

Підготував Володимир КОВАЛЬЧУК.