28 червня 1914 року, коли сербський націоналіст Ґаврило Принцип, член нелегальної організації «Молода Боснія», в центрі Сараєва скоїв замах на наступника Австро-Угорської монархії Франца Фердинанда, у багатьох країнах сучасної Європи вважається датою початку Першої світової війни.
Невдовзі після її початку в Російській імперії укладається «Список лициудейскоговероисповедания, состоящих на различногородадолжностях в Правительственныхуправлениях и заведениях и общественныхорганизациях, обслуживающихармиифронта, с указаниемзанимаемыхдолжностей и отношения к воинскойповинности по Волынскойгубернии». Завдяки цьому знаємо чимало імен шепетівчан-іудеїв, котрі в роки Першої світової мешкали в нашому тодішньому містечку.
Так, у штаті Шепетівськогобуряково-цукрового рафінадного заводу графа Юзефа Потоцького, який «працював на армію», тоді числилися: Шулим Фішвейн (майстер-шорник), ШльомаРейшій (староста при очищенні стічних вод і канав), Ідель Лабунський (робітник), Лейба Львовський (староста-майстер із пресування цукру), Шимон Гальперін (староста-майстер із пресування цукру), ГершонРайзбойм (майстер-пассбурщик), Мойше-Арон Ліберман (робітник підрядчиків Зусмана і Лев’янта), Мендель Красногор (робітник підрядчиків Зусмана і Лев’янта), Бенціон Зіншайн (робітник з упакування рафінаду), Шмуль-Менахем Канторов (головний майстер з упакування рафінаду й заготівлі ящиків), Лузер Зусман (головний майстер з упакування рафінаду в ящики та бочки), Герш Вайсман, Іцхок Кушнір, Вольф Шнайдерман, Шимон Ядлер, ЛейбаГутман, Зхарія Ліберман, Аврум Сойбель, Бенціон Ліберман, Аврум Ринг, Хаїм-Мордко Бенбек, Янкель Шварц (усі – робітники «біля ящиків»), Мошко Крічмар, Дувид Мітер, Іцхок Нудельман, Іцхок Сандлер, Іцхок Вишневський, Бенціон Шапір, Мордко Вайнер, Дувид Кестельман, Йось Гутман (усі – робітники «біля упаковки»), Борух Сайхер (робітник «біля бочок»), Бенціон Фішман (заготівельник посуду для упакування рафінаду), Дувид-Герш Юрович (майстер-бондар), .
20 червня 1925 року, в рамках циклу заходів «Село – місту», у Шепетівці відбувся концерт співочого гуртка Хролинського «селянського будинку». «Гурток справив гарне вражіння. Веселі та засмажені сонцем, обвіяні вітром, бадьорі. Ось вони – селяни і селянки. Особливими у співах виявились Єва Лозова, Лизавета Загинайко, селяни Горленко й Гуленко», – поділився згодом враженнями із читачами газети «Радянська Волинь» глядач ГнатМиронець.
25 червня 1942 року часопис «Нова Шепетівщина» опублікував розпорядження Шепетівського окружного комісара Ворбса «про шкільний обов’язок». У документі нагадувалося, що навчання у чотирирічних початкових школах є загальнообов’язковим. Тож якщо діти пропускатимуть навчання без поважних причин (перевіркою було встановлено, що таке часто траплялося), за кожну годину відсутності їхні батьки сплачуватимуть штраф у розмірі від 30 до 50 окупаційних карбованців.
21 червня 1960 року шепетівська міськрайонна газета повідомила про початок спорудження у місті школи-інтернату. На це держава виділила 3 мільйони карбованців. На момент публікації новини вже завершувалося спорудження фундаменту під будинок гуртожитку майбутньої школи. Наступного, 1961 року планувалося розпочати зведення навчального корпусу.
21 червня 1969 року газета «Шлях Жовтня» надрукувала рішення Шепетівської міської ради народних депутатів про заборону шуму, гри на музичних інструментах, співів, користування радіолами і радіоприймачами на балконах, підвіконнях (при відчинених вікнах) з 23-ї години вечора до 8-ї ранку. Також у документі містилася вказівка для батьків постійно наглядати за дітьми та підлітками, аби ті «не стріляли на вулицях і подвір’ях з рогаток і інших знарядь, не кидали каміння чи інших твердих предметів», «не ковзались на ковзанах, самокатах, санках на проїжджій частині вулиці, на площах, тротуарах, газонах, у парках і скверах (крім місць, відведених для дитячих розваг)». За порушення винні притягувалися до адміністративної відповідальності у вигляді попередження, громадської догани або штрафу в розмірі до 10 карбованців (службові особи – до 50 карбоваців).
22 червня 1972 року – офіційна дата відкриття Шепетівського заводу тракторних втулок. 1984-го підприємство змінило назву на Шепетівський завод культиваторів, а 1995-го було роздержавлене, ставши акціонерним товариством відкритого типу. За станом на 2002 рік підприємство випускало 15 видів базових моделей культиваторів і 12 різновидів плугів. Також там вироблялися причепи до легкових автомобілів. 17 червня 2002-го із заводського конвеєра зійшов 40-тисячний причіп.
16 червня 1979 року нова будівля музею Миколи Островського відкрилася для відвідувачів.
28 червня 1985 року газета «Шляхом Жовтня» зазначила, що «на честь 40-річчя Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні» в Шепетівці перейменовані такі вулиці: проспект Миру – у проспект імені В.І. Леніна; вул. Леніна – у вул. імені Валі Котика; вул. В. Котика – у вул. імені П. Полубоярова; вул. Ливарна – у вул. імені І. Музальова; вул. Зелена – у вул. імені Б. Бєгоулєва.
19 червня 2008 року «Шепетівський вісник» привітав жительку села Корчика Акілину Купріянівну Кудрик із 100-річним ювілеєм. Жінка виростила двох синів, мала шестеро онуків і восьмеро правнуків. Окрім місцевих чиновників, слова вітання Акілині Купріянівні передав навіть тодішній Президент України Віктор Ющенко.
Володимир КОВАЛЬЧУК.