26 квітня 1944 року, під час радянсько-німецької війни,біля села Майдан-Вила (певно, автор історичного документа мав на увазі однойменну залізничну станцію, яка досі існує у Шепетівському районі) відбувся бій підрозділу Української повстанчої армії з маневреною групою радянського 88-го прикордонного полку 1-го Білоруського фронту, яка складалася із 210-ти осіб. Перебіг бою та його наслідки невідомі. Про випадок доповів начальник управління контррозвідки СМЕРШ 1-го Українського фронту Осетров для секретаря ЦК КП(б)У Хрущова 29 квітня (Центральний державний архів громадських об’єднань України, ф. 1, оп. 23, спр. 928, арк. 26-27).

20 квітня 1955 року на угіддях Шепетівського лісгоспу (директор – товариш Хоронжук) розпочалася «авіаборотьба з шкідниками». Тому виконавчий комітет райради заборонив прохід і проїзд у восьми кварталах Климентовецького лісництва, десяти кварталах Кам’янківського лісництва, а заразом – у «дубовому гаї міського водопроводу». Також упродовж 14 днів пастухи не могли випасати худобу та птицю на віддалі ближче 200 метрів до означених ділянок, а бджолярі – залишати пасіки на віддалі ближче 10 кілометрів.

25 квітня 1958 року газета «Шлях Жовтня» вперше розповіла про роботу місцевого радіо. Його передачі (новини) виходили вже упродовж трьох місяців. Працювало радіо щоденно, крім понеділка. Щовихідного транслювалися виступи місцевих самодіяльних музикантів і співаків. Дротовою радіомережею наприкінці 50-х було охоплено понад 3500 осель шепетівчан. Коротенькі передачі, які щоранку починалися зі звернення диктора «Говорить Шепетівка!», транслювалися в нашому місті орієнтовно до середини 1990-х.

17 квітня 1960 року в Шепетівці пройшов так званий недільник. На захід вийшло понад 8 тисяч городян. Люди висадили 1100 фруктових і 3200 декоративних дерев. Також встановлювали паркани, ремонтували старі. «Підсипали» й грунтові дороги. Зокрема, активну участь у цьому озелененні й «ремонті» Шепетівки взяли залізничники, учні та педагоги шкіл №№ 1-5, 7. Були й ті, хто проігнорував недільник. До таких автор відповідної публікації у «Шляху Жовтня» «записав» колективи тарного комбінату й санепідемстанції. До слова, за кілька днів по тому, 23 числа, шепетівчан задіяли ще й у «всесоюзному суботнику по збору металолому».

19 квітня 1979 року в Шепетівці виступали легендарний нині співак Василь Зінкевич, сестри Ротару, вокально-інструментальні ансамблі «Світязь», «Маки», «Казка», «Черемош» та інші. Різноманітних співаків та гурти виконавців запросили до нашого міста для участі у так званому 6-му республіканському фестивалі комсомольської пісні, присвяченому 60-річчю комсомолу України. Блакитний прапор фестивалю, який відкривали на площі перед новоспорудженою будівлею музею Миколи Островського, підняли другий секретар міськкому комсомолу В. Клименко й токар локомотивного депо О. Колесник. Далі на площу виїхала тачанка. Перед трибуною зупинилася і чоловік-актор, перебраний у Павку Корчагіна, промовив вислів цього літературного героя Островського про «життя, що дається лише один раз». Під час відкриття фестивалю у Шепетівці зненацька пішов сніг.

Упродовж дня сім разів (для тих, хто не хотів дивитися концерти відомих виконавців України на сценах Будинку культури, клубів залізничників і цукровиків), у кінотеатрі імені Островського демонструвалися новий український фільм «Тільки краплину душі…», а також кіно з Аллою Пугачовою «Женщина, которая поет».

22 квітня 1983 року наша газета повідомила про початок «докорінної реконструкції» міського парку. Планувалося замінити осокори, які там росли, на «породи, які внесуть докорінне поліпшення у дендрологію парку» – липи, берези, акації, смереки, дуби. На момент публікації понад ставками парку вже висадили плакучі верби. Центральну алею почали встеляти так звичними нам нині бетонними плитами. «Стартувало» й спорудження «добре знайомого» всім сучасним шепетівчанам фонтану. А ще деревообробний комбінат пообіцяв обладнати до початку травня дитячий майданчик для малечі. Цікаво, що тоді його називали «містечком з хаткою на курячих ніжках та змієм Гориничем».

За матеріалами архівних документів, наукових публікацій та старої преси підготував Володимир КОВАЛЬЧУК.