20 квітня 1958 року в міськрайонній газеті опублікували Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про відповідальність за дрібну спекуляцію». Згідно з документом, особи, котрі вперше вчинили «дрібну спекуляцію», тобто «скупку і перепродаж з метою наживи в незначних розмірах промислових товарів, продуктів сільського господарства», підлягали арешту на строк від 3 до 15 діб або штрафу в сумі до 500 карбованців, з конфіскацією предметів спекуляції. За вчинення повторної спекуляції громадяни підлягали уже кримінальній відповідальності – позбавленню волі на строк до одного року або виправно-трудових робіт на той же термін.
18 квітня 1906 року (за старим стилем) часопис «Кіевлянинъ» підбив підсумки нещодавніх виборів до Першої Державної думи Російської імперії у Волинській губернії. Сільські виборщики губернії обрали 7 своїх делегатів, представники «польських» землевласників – трьох, «російських» землевласників – двох, духовенства – одного делегата. Як наслідок, від «польських» землевласників в «депутати» думи пройшов представник Заславського повіту (до якого належало містечко Шепетівка) та Новоград-Волинського повіту, керівник шепетівської цукроварні Йосип Альфред Потоцький. А виразником інтересів «польських» землевласників Старокостянтинівського повіту став грицівчанин Володимир Грохольський. Газету занепокоїло, що такі ось заможні люди у думі ворогуватимуть із виразниками волі селянства, адже перші лобіюватимуть проєкти з розширення прав польської національної меншини, а другі наполягатимуть на «земельному покращенні селян».
Перша Державна дума почала роботу 27 квітня 1906 року і пропрацювала всього лише 72 дні.
25 квітня 1943 року гебітскомісар німецько-нацистських окупантів доктор Ворбс видав розпорядження про встановлення заборонної зони «300 метрів праворуч і 300 метрів ліворуч від насипу» залізничної колії Здолбунів – Кривин – Шепетівка – Полонне – Миропіль «на терені Шепетівського уїзду». Цю зону заборонено переходити з 21-ї години вечора до 5-ї години ранку. Якщо хтось порушить цю вказівку, по ньому дозволялося стріляти. Певно, нацистам дошкуляли нічні виступи та диверсії українських повстанців (проходили у їхніх документах як «банди»), тому вони і вирішили запровадити цю заборону. До кінця року вони значно посилилися, околиці Шепетівського залізничного вузла стануть одним із епіцентрів «рейкової війни» радянських партизанів на території України.
29 квітня 1967 року дописувач «Шляхом Жовтня» поділився враженнями від гастролей Новоград-Волинського ансамблю пісні і танцю «Полісся» у Майдан-Вилах. Колектив дав концерт у клубі тамтешнього комбінату вогнетривів. «До цього часу всім нам доводилося чути виступи ансамблю лише по республіканському радіо, а тому, коли на сцені клубу появилися поліські співаки, їх зустріли дружніми оплесками. Гарно прозвучали у виконанні хору пісні «Вітальна», «Від краю до краю», «Ой чорна я сі чорна». Танцювальна група виконала низку українських, угорських, румунських і молдавських танців», – зазначено у публікації.
30 квітня 1985 року в магазинах нашого міста уже працювали нещодавно відкриті спеціальні відділи з обслуговування інвалідів та ветеранів війни 1941 – 1945 рр. Того дня замітку про них опублікувала наша газета. Часто траплялося, що лише там «без блату» і недорого продавали гостродефіцитні в ті часи продукти, наприклад майонез, згущене молоко, консервований зелений горошок, шпроти, гречані крупи, копчену ковбасу, цукерки «Пташине молоко». Щоправда, товари ці відпускалися з обмеженнями, згідно затверджених норм. А промисловими товарами шепетівських інвалідів війни забезпечував відділ універмагу «Дружба». Для цього їм треба було зробити попереднє замовлення.
22 квітня 1995 року наша газета констатувала дефіцит у сільському господарстві Шепетівщини навіть найбільш необхідного реманенту, як-то відер, лопат, шухлів, гралів. А ще складалася напружена ситуація із насінням, бензином, соляркою, мінеральними добривами. Тож колективні с/г підприємства району мізкували, як виходити із такої ситуації. Наприклад, у Пліщині сільські умільці під керівництвом Юрія Малярчука в кузні започаткували власне виробництво шухоль, гралів, лопат, відер і навіть ланцюгів для прив’язі корів та телят.
19 квітня 2006 року закрили на ремонт міст на Новоградському шосе («сполучає» наше місто із мікрорайоном Косецьким, а також ним їдуть ті, хто добирається до «лісових» сіл Шепетівщини, мандрує з Хмельницької області у Житомирську). Причина – споруда перебувала в аварійному стані й потребувала реконструкції. Цей ремонт створив великі незручності для жителів мікрорайону Косецький, адже маршрутка № 6, яка була для багатьох тамтешніх мешканців «вікном у місто», стала зупинятися біля «закритого» мосту, по-сусідству з кафе «Смерічка». Один із жителів «шанхаю» жартома підказав шлях до вирішення проблеми: «А ви дайте нам того літака, що стоїть у центрі Шепетівки, і ми будемо перелітати через міст і колії!».
17 квітня 2008 року, незадовго до Великодня, «Шепетівський вісник» писав про високі ціни на продукти у нашому місті та зростання інфляції у державі: «Великдень – на порозі. Хочеться чогось смачненького купити, а зась. Капуста дорога – аж 9 гривень 50 копійок за кілограм! Тож ні борщу зварити, ні голубців зробити. А за кіло м’яса вже 35–40 гривень правлять. Наїмося за 540 гривень пенсії… Інфляція виходить з-під контролю уряду. За березень вона становить 3,8 відсотка. З початку року показник інфляції сягає 9,7 відсотка».
Підготував Володимир КОВАЛЬЧУК.