18 березня 1921 року Польща уклала Ризький мирний договір із УСРР, РСФРР, Білоруською СРР. Унаслідок цього документа Шепетівщина стала прикордонною смугою в складі УСРР. Тут розташувалися підрозділи радянської 25-ї Чапаєвської дивізії.

30 березня 1937 року, тоді, коли велика частина України голодувала, у газеті «Шлях Жовтня» писалося: «Десятки тонн високоякісного масла щорічно дає країні Шепетівський маслозавод». Поряд був опублікований знімок директора підприємства І.К. Савіцької та старшого майстра П.А. Аронета. Цю світлину зробив довоєнний фотограф згаданої газети Г. Безбородько. Цікаво, що тогочасний маслозавод, який розташовувався за адресою вул. Леніна, 19, закуповував молоко «базисної жирності 3,8» у населення по ціні 55 копійок за літр. Узамін, «в порядку стимулювання», щокварталу видавав макуху (коштувала 12 коп. за кіло) в розрахунку по 400 грамів макухи за кожен літр зданого молока. А ще повертав молокоздавачам увесь обрат (перегон) по ціні 2 коп. за літр.

У другій половині березня 1957 року тодішня Шепетівська гідрометстанція зафіксувала температурний «рекорд» першого місяця весни, а саме +17,5° С. Найнижча температура повітря у березні склала –14° С.

У другій половині березня 1967 року в Шепетівці відкрилася ціла низка нових закладів торгівлі. Так, 19 березня, у неділю, в новобудові по вул. Карла Маркса (тепер – Героїв Небесної сотні) запрацював магазин «Ромашка» місцевого змішторгу. Світлана Сапожнікова і Ганна Морговська там продавали трикотажні та галантерейні вироби – скатертини, зонтики, тюль, духи, помади, леза для гоління, бігуді тощо. Покупців приваблювала вітрина, на якій була зображена білявка та дві квітки. Першим покупцем «Ромашки» стала працівниця м’ясокомбінату Тамара Вінцківська – придбала светр. А 26 березня на тій саме вулиці уперше запросила покупців крамниця «Нива». Її продавчині Марія Громчак, Софія Горбач, Євгенія Рибенко реалізовували «продовольчі й гастрономічні» товари.

17 березня 1967 року наше видання написало про початок переведення радянських трудящих на п’ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями. При цьому робочий тижневий час зберігався таким, як і раніше. Нагадаємо, що з вересня 1940-го по містах запровадили шестиденку.

17 березня 1979 року газета «Шляхом Жовтня» опублікувала віршик учениці 4-го класу Михайлюцької середньої школи Світлани Близнюк:

Тане хмарка кучерява

В небі голубім,

В березневім хороводі –

Журавлиний спів.

20 березня 2003 року журналіст Віктор Лінник повідав на шпальтах «Шепетівського вісника» про цікавий випадок, який на початку 1950-х стався із шепетівським машиністом паровоза Дмитром Мартинюком. Чоловік повертався зі Здолбунова, коли йому відняло ноги. Його поклали у Київську дорожню лікарню № 1. Там побачив, що заступникові начальника Південно-Західної залізниці, котрий лежав у одній із ним палаті(!), вводять якісь невідомі дефіцитні ін’єкції. Тож якось на інвалідному візку закотив до ординаторської та зателефонував міністрові охорони здоров’я (номер знайшов у довіднику). За півгодини заступник того уже був у палаті. Відрядив водія за імпортними уколами. Від них машиністу швидко покращало.

Підготував Володимир КОВАЛЬЧУК.