29 березня 1925 року газета «Донецьке село» навела плани так званої Української Економічної Наради, за якими до кінця року з УСРР мало бути вивезено на експорт 28 тисяч свиней. Найбільше пацят планувалося відправити до Польщі та Чехословаччини (через станцію Шепетівка), у Австрію (через Волочиськ), на Близький Схід (через Одесу).
Протягом цілого дня 29 березня 1912 року, а також у ніч на 30 число в районі залізничних станцій Шепетівка, Полонне, Славута, Здолбунів лютувала хуртовина та йшов сніг. Температура повітря не збільшувалася, а знижувалася, тож сподівання на те, що сніг швидко розтане (ним завалило велику кількість ділянок колій), не справдилися. «Звичайні паровозні снігоочистительні машини не можуть впоратись із снігом», – писав київський часопис «Рада» 31 березня.
23 березня 1924 року житомирська газета «Волынский пролетарий» повідомила про те, як у «день свята скинення самодержавства у Російській імперії» утворилася штовханина біля так званого Робітничого клубу міста Шепетівки. За даними дописувача «М.», місць на всіх робітників та службовців, котрі прийшли почути святкову доповідь, там не вистачило. Проте інші все одно стали «прориватися» до зали. Через це доповідь неодноразово переривалася, а в клубі зчинявся неймовірний галас. Особливо дописувача «М.» обурило, що серед учасників святкового засідання побачив десятки осіб, котрі не були членами профспілки, тоді як чимало її дійсних членів мусили «підпирати стіни» у коридорах або й узагалі скніти на вулиці.
28 березня 1924 року згаданий часопис розкритикував мешканців села Жилинці (тоді входило до «Судилківського району на Шепетівщині») за «економію» на шкільній освіті та нещадне пияцтво. «Населення с. Жилинців не дбає про школу. Не купують батьки для дітей книжок та письмового приладдя, кажуть, що немає звідки. Але за час масниці, з 2 до 8 березня, самогону було випито стільки, що за ці гроші можна було б купити приладдя для дітей на років три. Сором селу потопати у самогоні, на який треба багато грошей, і зовсім не дбати про освіту своїх дітей», – зазначив автор газети у своїй замітці.
20 березня 1930 року Шепетівський окружний відділ Державного політичного управління вислав у віддалені північні райони СРСР таких людей: одноосібника зі с. Михля, 38-літнього Кузьму Бернадського («антирадянський елемент»); малописьменних одноосібників зі с. Михля 57-літнього Івана Клименюка («соціально небезпечний елемент»), 42-літнього Івана Хоровицького («антирадянський елемент»); одноосібника зі с. Путринці, 50-літнього Павла Губернатора («соціально небезпечний елемент»); одноосібників зі с. Щурівці, 54-літнього Антона Дзюбу та 53-літнього Василя Снігура («за антирадянську діяльність»); одноосібника зі с. Плужне, 42-літнього Федора Дисяка («соціально небезпечний елемент»); неписьменного одноосібника зі с. Сахнівці, 59-літнього Дмитра Довгалюка («за антирадянську агітацію»); неписьменного одноосібника зі с. Лопушне, 53-літнього Степана Дрючка («за антирадянську діяльність»); малописьменних одноосібників зі с. Припутні, 46-літнього Василя Загоруя та 38-літнього Якова Загоруя («антирадянські елементи»); малописьменного одноосібника-поляка зі с. Плужне, 42-літнього Аполлінарія Кулаковського («соціально небезпечний елемент»); малописьменних одноосібників із с. Сморшки, 28-літнього Василя Кушнірука, 30-літнього Павла Кушнірука («за антирадянську агітацію»), 55-літнього Яна Ровенковського («соціально небезпечний елемент»); одноосібників зі с. Щурівці 54-літнього Артема Мартинюка («за антирадянську діяльність»), 40-літнього Василя Михайлюка («соціально небезпечний елемент»); малописьменного одноосібника зі с. Топори, 56-літнього Петра Репетюка («за антирадянську діяльність»); неписьменного одноосібника зі с. Путринці, 46-літнього Антона Федорчука («соціально небезпечний елемент»); малописьменного одноосібника зі с. Путринці, 41-літнього Петра Федорчука («соціально небезпечний елемент»); неписьменних одноосібників із м. Полонного 28-літнього Івана Бойка, 48-літнього Григорія Біленького, 48-літнього Івана Добровицького, 61-літнього Василя Гардзеля («соціально небезпечні елементи»); малописьменного одноосібника із м. Полонного, 30-літнього Феодосія Бобрівника («соціально небезпечний елемент»); малописьменного одноосібника зі с. Прислуч, 44-літнього Михайла Білоуса («соціально небезпечний елемент»); малописьменного одноосібника-поляка із с. Фадіївка, 24-літнього Петра Коберського («соціально небезпечний елемент»); неписьменну одноосібницю зі с. Онацьківці, 57-літню Агрипину Козел («учасниця і керівник волинки»); малописьменного одноосібника зі с. Онацьківці, 51-літнього Миколу Старуня («за антирадянську агітацію і участь у повстанні»); неписьменного одноосібника зі с. Онацьківці, 47-літнього Сидора Сухого («за антирадянську агітацію, участь у повстаннях»); малописьменного одноосібника зі с. Онацьківці, 32-літнього Макара Тарасова («за антирадянську агітацію і участь у збройному повстанському загоні»); малописьменного одноосібника зі с. Малий Правутин, 29-літнього Федора Власюка («соціально небезпечний елемент»).
26 березня 1951 року Управління МДБ у Кам’янець-Подільській області взяло у розпрацювання 31-літнього вчителя англійської мови однієї зі середніх шкіл міста Шепетівки, уродженця Молдавської РСР, єврея. Причина: підозріле листування із рідними та знайомими, котрі мешкають у Бразилії, Ірані, Палестині, низці інших країн світу.
Підготував Володимир КОВАЛЬЧУК.