ГОЛОВНА СТОРІНКА ІсторіяЖорна часу Шепетівка та район 16 – 31 грудня за повідомленнями історичних джерел

Шепетівка та район 16 – 31 грудня за повідомленнями історичних джерел

107 переглядів

25 грудня 1955 року їдальня № 1 робітничого постачання залізничного відділку міста Шепетівки почала приймати замовлення від організацій і громадян «на обслужування новорічних вечорів та балів». У рекламі на шпальті «Шляху Жовтня» йшлося, що цей заклад «випускає в широкому асортименті голодні та гарячі закуски, ковбасні і копчені вироби, торти, пирожні, бісквіти». «Є і лікеро-горілчані напої», – уточнили рекламодавці. А наприкінці оголошення зазначалося: «Громадяни, поспішайте замовити столики, зустрічайте новий 1956 рік у нашій їдальні!».

16 грудня 1915 року, під час одного з боїв Першої світової війни, у с. Громівцях (нині Заставнівський район Чернівецької області) загинув уродженець Шепетівки, рядовий 409-го піхотного Новохоперського полку 9-ї армії Південно-західного фронту Російської імперії Антон Матвійчук. Через рік, 20 грудня 1916-го, теж на Буковині, пропав безвісті ще один шепетівчанин, єфрейтор 128-го піхотного Старооскольського полку Степан Пінчук. Загалом на фронтах Першої світової війни загинули, були поранені, пропали безвісти сотні жителів Шепетівської та сусідніх волостей Заславського повіту Волинської губернії.  

28 грудня 1924 року часопис «Радянська Волинь», який видавався у Житомирі, пояснив, чому із 1922-го погано жилося чинбарям (спеціалістам із обробки свинячих і коров’ячих шкір) у містечку Судилкові (нині приміське село Шепетівки). Справа в тім, що нова тоді більшовицька влада об’єднала їх у 9 гарбарень. Утім, незабаром виявилося, що деякі, найбільш спритні місцеві чинбарі «згрупувалися» у фіктивні артілі, витіснивши з «ринку» більшість пересічних спеціалістів із обробки шкір. Останні, через відсутність замовлень і будь-якої роботи, почали голодувати, тож представники «прикрили» фіктивні артілі й «загнали» їхніх учасників до вже існуючих державних гарбарень.

30 грудня 1925 року харківська газета «Пролетарий» повідомила про розгляд шепетівським судом справи громадянина Мамацова. Його звинувачували у викраденні та розтраті 90 тисяч рублів державних грошей. Передісторія цієї справи така. 1924-го Мамацов надіслав телеграму від імені «заступника Народного комісара зовнішньої торгівлі СРСР Аванесова» на ім’я уповноваженого Народного комісаріату зовнішньої торгівлі СРСР Золотарьова такого змісту: «До вас звернеться товариш Мамацов, котрого особисто знає товариш Сталін. Необхідно надати йому роботу». Далі Мамацов сфальшував рекомендаційний лист, який йому надав нібито товариш Сталін, і з ним приїхав у Харків – тодішню столицю Української Соціалістичної Радянської Республіки. Там його призначили в Шепетівську округу уповноваженим Держторгу. Мамацов приїхав у наше місто, а за кілька днів зник, поцупивши в місцевій конторі Держторгу 90 тисяч рублів. Проте чоловіка затримали. Як виявилося, на початку 1920-х він уже провертав подібні оборудки у Томську та Казані. А ще слідчі встановили, що цей аферист користувався чотирма вигаданими прізвищами.

22 грудня 1960 року на колгоспному ринку міста відкрився передноворічний ярмарок. Напередодні дирекція базару звернулася до «колгоспів і колгоспників» із закликом взяти участь у заході й «продавати лишки сільськогосподарської продукції (м’ясо, масло, птицю, молоко, яйця, мед, картоплю, овочі, крупу, борошно)». Оскільки у ті часи в жителів сіл майже не було власних автомобілів, влада нашого міста попросила дирекцію Шепетівського автопарку «висилати в базарні дні на пункти Серединці, Хролин, Городнявка і на перехресток Шепетівка – Гриців вантажні таксі». Так само вантажівку з райцентру могли «замовити» й ті колгоспи, яким бракувало транспорту, щоб доправити товар на ярмарок.

26 грудня 1965 року так званий Шепетівський районний універмаг на території колгоспного ринку міста почав новорічний ярмарок. Протягом трьох днів продавав там «широкий асортимент промислової продукції». Людей на цей ярмарок (де збували й усілякі залежалі товари) «заманював» духовий оркестр.

27 грудня 1967 року магазин «Кулінарія» при ресторані «Ювілейний» оголосив про приймання заявок на виготовлення кулінарних, кондитерських виробів, холодних закусок «для святкового новорічного столу». Також 29 грудня в «Кулінарії», а ще їдальнях №№ 4 і 5 із тієї саме нагоди відкрилася так звана виставка-розпродаж кулінарних і кондитерських виробів.

18 грудня 1977 року великий передноворічний ярмарок, організований райспоживспілкою, зашумів на колишній площі центрального колгоспного ринку. Снігуронька частувала відвідувачів на морозному повітрі «гарячим чаєм, бульйоном, чебуреками та шашликами». Працювала й безпрограшна лотерея. До речі, там таки можна було придбати новий напій «Дніпро», виробництво якого нещодавно освоїв місцевий завод безалкогольних напоїв. Його виготовляли з настояних на спирті соснових бруньок, коріння аїру, деревію, валеріани й свіжих апельсинів.

29 грудня 1985 року на «передноворічному ярмарку з продажу товарів», який організувало управління торгівлі Шепетівського міськвиконкому, підбирати людям необхідні речі допомагали Дід Мороз і Снігуронька. Із промтоварів осінньо-зимового асортименту тоді користувалися підвищеним попитом різні види взуття (чоловічі та жіночі чоботи, кросівки, дитячі бурки), а також жіночі панчохи з візерунком, чоловічі шарфи, японські леза для бриття. До речі, в продовольчі магазини за кілька днів до настання нового, 1986 року теж «викинули» чимало дефіцитних товарів. А ними у ті часи були, зокрема, консервований зелений горошок, червоні помідори у скляних банках, цукерки «Вінні-Пух», «Арахіс», мармелад, молотий перець у пачках, сода.

Підготував Володимир КОВАЛЬЧУК.

Залиште Ваш коментар
Перевести