26 липня 1900 року газета «Кіевлянинъ» повідомила про появу можливості зателефонувати на залізничну станцію Шепетівка та ще дев’ятнадцять інших станцій із будь-якого з восьми поїздів, які обслуговували такі відрізки тодішніх Південно-Західних залізниць як Київ – Одеса, Київ – Брест, Київ – Рівне. Справа у тому, що всі ці потяги обладнали так званими телефонами системи «фонопоръ» – пристроєм, яким за необхідності передавали сигнали по телеграфним проводам. Вигадав його син єврейського банкіра Йосиф Поляков, 26-річний уродженець міста Кременчуга на Полтавщині. Хоча завдяки «фонопорам» можна було розмовляти навіть під час грози, коли звичайні телефони «замовкали», звук передавався не якісно. Відтак, незабаром від цих пристроїв залізничники відмовилися.   

17 липня 1925 року читачам «Волынского пролетария» стало відомо, що Центральна комісія з проведення адміністративної реформи в УСРР звернулася до Всеукраїнського центрального виконавчого комітету з пропозицією зробити окружним центром не Шепетівку, а Ізяслав. У зверненні конкретизувалося, що через низку причин наше місто не може ним бути. Також було запропоновано організувати залізничне сполучення між Шепетівкою та Ізяславом, а ще передати частину зі ста тисяч рублів, наданих нашому місту для зведення житла, на побудову адміністративних споруд в Ізяславі. Президія ВУЦВК розглянула проект, передала його в уряд (Раднарком). Приблизно за тиждень той вирішив, що наше місто залишиться окружним центром і надалі. До речі, газета «Харьковский пролетарий» наприкінці липня уточнювала, що в Шепетівці та Коростені велося будівництво двадцяти двоповерхових житлових будинків із каменю.

23 липня 1925 року харківська газета«Красная армия» святкувала другі роковини існування в Україні авіатовариства, відомого як Аерохім. Видання уточнило, що воно вже нараховує понад 400 тисяч чоловік, а також анонсувало, що наступного року в Україні буде започатковано щоденні перевезення літаками пасажирів за маршрутами: Київ – Шепетівка, Київ – Харків, Харків – Ростов, Харків – Одеса, Харків – Севастополь – Євпаторія, Харків – Москва. Одним із перших пасажирів, хто «прокатався» за одним зі згаданих маршрутів із Харкова та описав враження, став письменник Остап Вишня. Зінов’євська газета «Червоний шлях» теж подала цю новину, уточнивши, що Укрповітрошлях «устаткував харківський ангар шляхом придбання в Америці спеціяльних станків для будування нових літаків» та приладів для аерофотозйомок.

26 липня 1938 року 15-й (Шепетівський) військовий укріпрайон увійшов до складу Вінницької армійської групи. Трохи більше ніж за рік буде створена Шепетівська армійська група, яка увійде до складу військ Українського фронту, а відтак згаданий укріпрайон «влиється» у неї.

17 липня 1955 року «Шлях Жовтня» описав, до чого привела сварка між директором радгоспу «Залізничник» у с. Хмелівці на Шепетівщині Іваном Микитовичем Турлуком і головою Судимонтської промислової артілі «Шамот» Дмитром Миколайовичем Михайловим. Останній розпорядився розібрати єдиного містка на дорозі, яка зв’язувала радгосп із «зовнішнім світом». Коли ж Іван Турлук знайшов об’їзд, то Дмитро Михайлов дав вказівку його перекопати. Про подальші перипетії в цій кумедній справі газета не повідомляла.

20 липня 1983 року в інтерв’ю нашій газеті голова виконкому міської Ради народних депутатів Іван Бондар розповів про темпи житлового будівництва та спорудження дитсадків у Шепетівці. За його даними, впродовж останніх двох із половиною років в місті було здано 31,5 тисячі квадратних метрів житла. Одержали нові квартири, поліпшили свої житлові умови 645 сімей. Утім, на черзі у міській Раді після цього все ще стояло 2184 людини. На запитання про те, чому в місті не вистачає дитсадків і про чергу туди більш як тисячі дітей, пан Бондар відповів так: «Майже щороку місто збагачується одним дошкільним дитячим закладом. Але цього замало. Зараз будує дитячий садок райсільгосптехніка, розпочав будівництво садка на 160 місць завод тракторних втулок. Між тим керівники багатьох підприємств не проявляють піклування про дітей своїх робітників. Виконком міської Ради має технічну документацію на спорудження по вул. ІІІ Інтернаціоналу нового дитсадка на 280 місць. Ми зверталися до керівників багатьох підприємств взяти дольову участь у будівництві. Однак і досі не виявилося бажаючих».

20 липня 1985 року представник Шепетівського комбінату громадського харчування відзвітував на шпальті «Шляхом Жовтня», як його організація виконує постанову КПРС, спрямовану на подолання пияцтва і алкоголізму: «Організовано роботу літніх майданчиків біля ресторану «Ювілейний», кафе «Варенична», кафе «Сосновий бір», де в затінку покупцям пропонується поласувати морозивом, тістечками, пиріжками, випити склянку холодного соку: томатного, сливового, апельсинового, березового, яблучно-вишневого, яблучно-виноградного». Бесідки для цих майданчиків виготовив завод тракторних втулок, який був шефом ШКГХ.

Підготував Володимир КОВАЛЬЧУК.