31 серпня 1899 року часопис «Киевлянінъ» писав про реформу медицини у Волинській губернії, до якої входило і наше містечко Шепетівка. Планувалося впродовж шести років завершити поділ губернії на 55 лікарняних дільниць (на 1899 р. 24 з них вже діяли). Кожною, за задумом, мав керувати лікар (одночасно – завідувач сільською лікарнею). Водночас, під час реформи у губернії мали скоротити кількість фельдшерів – з 188 до 91. Також тривала заміна повивальних бабів на фельдшерок-акушерок (проте останніх не вистачало). Оскільки реформатори взялися «нарізати» лікарняні дільниці за географічним принципом, у деяких громадах, віддалених від адміністративних центрів, стали виникати труднощі. Так, наше містечко Гриців наприкінці ХІХ ст. шукало собі лікаря навіть «за посередництва» тодішніх «центральних» газет, «заманюючи» його безкоштовним житлом і близькістю аптеки з помірними цінами на ліки.
20 серпня 1901 року згаданий часопис «Киевлянінъ» інформував, що у Острозькому й Рівненському повітах завівся шахрай – так званий фотограф із Заслава. Чоловік «гастролював» Волинською губернією, вдаючи з себе гарного фотомайстра. Коли ж хтось зацікавлювався його послугами, «робив» фото, брав завдаток і зникав у невідомому напрямку. Наприклад, у Плужному надурив навіть священника, пообіцявши надіслати зроблені світлини після «повернення» у Заслав. Бачили подібного пройдисвіта й на станціях «вздовж» залізничного шляху Бердичів – Рівне, де він вдавав з себе «фотомайстра» з Києва.
30 серпня 1925 року у всеукраїнській газеті «Вісті ВУЦВК» писалося про заготівлю насіннєвого зерна на Шепетівщині для потреб росіян. У нашій тодішній Шепетівській окрузі більшовики вже скупили 70 тисяч пудів таких зернових. З них 50 тисяч надіслали на зберігання до Тамбовського земельного управління. Тим часом селяни нашої округи намагалися якнайдовше утриматися від продажу зерна державі, вважаючи закупівельні ціни занизькими.
19 серпня 1943 року, в четвер, газета німецько-нацистських окупантів «Нова Шепетівщина» подала напівфантастичний пасторальний нарис про «палку участь» мешканців міста у жнивах по навколишніх селах. «Ще й не розвиднилось добре, а на вулицях м. Шепетівки вже метушня. Чоловіки і жінки, а переважно молодь з пакуночками у руках – всі вони поспішають до своїх установ, підприємств. Сьогодні неділя, але вони йдуть туди, щоб л 6-ій годині організовано відправитись на лани, допомогти селянам в жниварських роботах. Незабаром з околишніх сіл прибули підводи, і міські урядовці, робітники з піснями роз’їжджаються по полях», – читаємо у публікації.
У другій половині серпня 1955 року, за даними «Шляху Жовтня» від 31 серпня, Шепетівський лісгосп надавав шефську допомогу колгоспам, котрі не встигали збирати врожай колоскових культур. Наприклад, працівниці лісгоспу товаришки Никитюк, Троханюк, Тимчук, а ще товариші Горецький й Закосовський «показували клас» на підвозі снопів і скиртуванні хлібів, набагато перевиконуючи норми виробітку. А ще драматичний гурток лісогосподарського підприємства під керівництвом товариша Шиманського поставив на сцені клубу села Вовківці п’єси «По ревізії» Кропивницького й «Невісточку» Гороха.
20 серпня 1985 року зі шпальти «Шляхом Жовтня» до шляховиків звернулися жителі сіл Городище, Пашуки та Серединці з проханням відремонтувати відрізок дороги між Шепетівкою й Городищами. У тексті було, зокрема, таке: «Щодня ми обурюємося, коли проїжджаємо там. В окремих місцях цей відрізок зовсім не придатний для експлуатації: у вибоїнах, ямах. Ніхто за ним не дивиться і не видно, щоб брались за ремонт». Цікаво, що на стан згаданого «проблемного» відрізку шляху скаржаться й навіть тепер, на початку ХХІ століття.
У другій половині серпня 1997 року кореспондентка нашої газети стала свідком черг біля млина у с. Траулині, куди селяни з Ленківців, Коськова, Вишневого й низки інших сіл району звозили своє зерно, щоб обміняти на борошно. Працівники млина розповіли, що там, зокрема, працювало обладнання, випущене однією зі знаних фірм Німеччини далекого 1884(!) року.
28 серпня 1998 року «Шепетівський вісник» розмістив допис Г. Міщенка, першого заступника тодішнього міського голови А. Васьковського, щодо планів реконструкції вул. Островського з перетворенням її частини на пішохідну зону. «Від площі перед міськвиконкомом до території будинку вчителя заплановано влаштувати пішохідний бульвар з квітниками, місцями для відпочинку. Завершенням всієї композиції буде мальовнича зона відпочинку для дітей та дорослих на території, прилеглій до будинку вчителя, з дитячими майданчиками, місцями відпочинку для дорослих, майданчиком для торгівлі», – зазначалося в статті.
20 серпня 2009 року село Коськів Шепетівського району гучно відзначило своє 420-річчя. Свято, яке поєднали із вшануванням 18-ї річниці незалежності України, провели на сільському стадіоні. Місію підняття Державного прапора над стадіоном виконали призери обласних олімпіад, учні Коськівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Ярослав Швець та Ніна Сукач. Громада привітала сільського голову Івана Ковтонюка, котрого занесли на Дошку Пошани «Кращі люди Шепетівського району», а ще кращих місцевих хліборобів, підприємців, освітян, працівників сфери культури. Вшанували святковими подарунками наймолодшого мешканця села, нову молоду пару, довгожительку. Юним коськівчанам, котрі досягли повноліття, вручили паспорти. За результатами огляду-конкурсу виставок-презентацій сільрад району перемогу здобула Вербовецька сільська рада. На концерті, крім численних коськівських виконавців, виступили колективи з Грицева, Чотирбок, інших сіл нашого району.
Володимир КОВАЛЬЧУК.