24 травня 1967 року «Шлях Жовтня» анонсував роботу нового закладу в центрі Шепетівки, який називався «Побутові послуги». В цьому двоповерховому домі по вул. Карла Маркса (нині вул. Героїв Небесної сотні), який звели до 50-ліття більшовицької революції, можна було пошити плаття чи костюм, взуття і пальто, відремонтувати годинник, сфотографуватись. Приміром, тільки у бригаді з пошиття костюмів і пальт для жінок, яка працювала у «Побутових послугах», трудилося десятеро людей. Колектив, до складу якого входили Людмила Янушевська, Юлія Котля, Ірина Дідоренко, Світлана Глімбоцька, Олена Косик та інші, очолював бригадир-закрійник із 40-річним досвідом праці Іван Суворов.

19 травня 1923 року, за даними видання «Бюлетень Одеської товарної біржі», Шепетівка була одним із п’яти ключових населених пунктів СРСР, через які вівся експорт лікарських рослин і трав за кордон. В оголошенні, яке надрукував часопис, йшлося про доцільність зниження тарифів на транспортування цієї сировини залізничними шляхами Країни Рад до Шепетівки, Миколаєва, Одеси, Маріуполя й Петрограда, звідки її доправляли далі до різних країн світу.

17 – 25 травня 1943 року в Шепетівці німецька окупаційна влада організувала щеплення всіх дітей району віком 2 місяці й старші від віспи – тяжкого вірусного захворювання, яке супроводжувалося ураженням шкіри та слизових оболонок. Процедуру можна було відбути з 8-ї ранку до 16-ї дня за однією із двох адрес: вул. Славутська (санстанція), вул. Заводська (поліклініка). Оголошення про вакцинацію, яке надрукувала газета «Нова Шепетівщина», підписав лікар санстанції Нечаєнко.

18 травня 1963 року газета «Шлях Жовтня» оприлюднила перелік державних господарств нашого району, які мали найвищі добові показники надоїв молока у розрахунку на одну корову. 1 місце: колгосп ім. Ватутіна (с. Травлин) – 8,2 кг. 2 місце: «Зоря» (с. Дубіївка) – 6,3 кг. 3 місце: колгосп ім. Шевченка (с. Пліщин) – 6,2 кг. 4 місце: бурякорадгосп с. Городище – 5,6 кг. 5 місце: колгосп ім. Щорса (с. Забілиння, нині є складовою смт. Гриців) – 5,4 кг. 6 місце: колгосп ім. Леніна (с. Велика Медведівка) – 5,1 кг. Пашуцьке, серединецьке та березненське господарства надоювали по 5 кг. молока з корови на добу. Для порівняння, нині в Україні є ферми, на яких подібні темпи забору молочної сировини давно перевищені вдвоє, а то і втроє. Утім, не слід забувати, що наразі кількість поголів’я великої рогатої худоби (сюди зараховують і корів), навіть якщо порівнювати з 1991 роком, у нашій державі значно зменшилася – із майже 25 мільйонів до 3-х. 

20 травня 1970 року в «Шляхом Жовтня» вийшла стаття про експеримент, вчинений городниками села Пліщина. Ініціативна група умільців на чолі з помічником бригадира садово-городньої бригади місцевого колгоспу Петром Зведенюком звела теплицю, «дах і стіни якої були покриті поліетиленовою плівкою». Як на ті часи, це була неабияка новація, адже зазвичай теплиці робилися зі скла. «Цінність плівки у тому, що вона не затримує ультрафіолетове проміння, тоді як скло його не пропускає», – наголошував на перевагах теплиці «по-новому» автор матеріалу в газеті.

31 травня 1977 рокунаша газета вперше порушила тему вандалізму в салонах міських автобусів: «У нашому місті курсують комфортабельні автобуси. Але можна побачити в більшості салонів стінки, спинки крісел і навіть скло, пошкоджені гострими предметами. Це в основному справа рук підлітків, котрі ставлять всюди свої «автографи».

20 травня 1983 року вартість пошиття чоловічої зимової шапки з «ультрамодного» натурального хутра норки на Шепетівській фабриці індпошиття та ремонту одягу й взуття становила 140 – 180 радянських рублів. Порівняймо із тодішньою середньомісячною заробітною платнею робітника по Україні: 158 рублів 64 копійки. А зараз Ви готові викласти цілу свою зарплату за такий головний убір? 

28 травня 1983 року жителі Мальованки Шепетівського району поскаржилися до редакції нашої газети, що в їхньому селі перестав працювати єдиний магазин товарів повсякденного попиту, бо продавець М. Поплавський пішов на пенсію, а його ніким не замінили. Як виявилося, крамницю зачинили не через це, а тому, що розташовувалася у аварійному приміщенні. Відтак, колгосп «Росія» надав Судилківському сільському споживчому товариству інше приміщення під магазин у Мальованці – колишні дитячі ясла. Втім, і ця споруда виявилася аварійною, а зробити ремонт не було кому. Тож іще довго жителі Мальованки не мали де купити хліба. За ним навіть виходили до поїзда Івано-Франківськ – Козятин, який зупинявся на залізниці неподалік. До речі, в ті часи на всю Мальованку був «єдиний телефон», але і він часто виходив з ладу.

Підготував Володимир КОВАЛЬЧУК.