У цей день, 19 листопада, 1942 року на другій шпальті газети нацистської окупаційної адміністрації «Нова Шепетівщина» надрукували таке оголошення: «У громадянина Шевчука пропав лівий калош. Хто знайшов – просимо повідомити видавництво нашого часопису». Гумові калоші, що набули популярності серед народу ще з 1920-х, на ті часи доволі дорого коштували. Часом їхня вартість сягала 1/4 ціни чобіт чи черевиків.

А 19 листопада 1954 року наше видання повідомило про негаразди у роботі Судилківськоїпродовольчої крамниці. «Продавець товариш Чапаєв мало дбає за те, щоб сюди регулярно завозити печення, цукерки, тощо. Навіть таких товарів першої необхідності як сіль, мило, сірники, махорка і цигарки, які є у великій кількості на базах торговельних організацій, в цьому магазині не вистачає»,– писав С. Бать у статті «Судилківське сільпо повинно працювати краще». До слова, 24 листопада «шлейф» критики магазинів у Шепетівському районі «зачепив» і Михайлюцьке сільпо. Тамтешньому продавцю закидали, що продає хліб із обов’язковою «нагрузкою» – пачкою цигарок «Казбек».

Крім того, 19 листопада 1960 року директор центрального ринку міста товариш Френзель розповів на шпальтах нашої газети про його «окультурення». Зокрема, зазначив, що «для торгівлі худобою обладнано окремий базар». Утім, через деякий час невідомі поцупили там «частину огорожі, арку», а також навіщось зруйнували вбиральню. Зникла і «поважна» частина штахетника навколо власне центрального базару.