В останню путь офіцера проводжало усе село

Недавно надійшла звістка, що у зоні проведення Операції Об’єдна­них Сил, під час виконання службових обов’язків загинув наш земляк, командир батареї 15-го реактивного артилерійського полку Богдан Шацький. Народився він у селі Михля сусіднього Ізяславського району. Будучи старшокласником, Богдан три роки навчався у футбольному класі Шепетівської загальноосвітньої школи-інтернату.
Колектив навчального закладу висловив свої співчуття рідним загиблого військового у мережі «Фейсбук». Тут пам’ятають свого колишнього учня, який ще школярем ставив перед собою високі цілі й умів їх досягати.

— До восьмого класу із села Михлі до нас прибули двоє хлопців. Один з них через кілька днів повернувся додому, а Богдан залишився і, як зізнався пізніше, дав слово: якщо витримає футбольні тренування, то буде військовим, — згадує педагог школи Ольга Томашкевич, яка у 2009 році була призначена вихователькою і класним керівником 9-Б футбольного класу.
За її словами, Богдан був невисокого зросту, худорлявий, але серед усіх хлопців 9-Б вирізнявся добротою, щирістю, відпові­дальністю, був неконфліктним, дружив з усіма. У класі відповідав за дисципліну та порядок, бо був активним членом учнів­ського самоврядування.
— Дев’ятикласник був дуже дисциплі­нова­ним і вимагав цього від своїх товаришів, — ділиться спогадами педагог.
Адже той 9-Б був її першим класом, тож усі події, пов’язані з його учнями, закарбувались у пам’яті назавжди. Богдан наполегливо тренувався, здав іспит з фізкультури і був зарахований у футбольний клас, а згодом тренер Євген Рибак зареєстрував усіх учнів класу у федерації футболу. Шкільні будні учнів 9-Б були наповнені навчанням та іграми у футбол, вони часто брали участь у спортивних турнірах різного рівня. Богдан, окрім цього, був ще членом шкільного гурт­ка «Юні пожежники». Гуртківці навіть виграли зональні змагання, стали кращими у знаннях з протипожежної безпеки.
Богдан Шацький мріяв стати військовим і досягнув своєї мети.
— Два роки тому він закінчив навчання у Національній академії Сухопутних військ і зібрався їхати у зону АТО. Перед цим ми розмовляли, — каже вчителька. — Запа­м’яталось, як юнак тоді сказав: «У селі лю­ди за межу сваряться, а тут частину країни хочуть забрати. Я вибрав професію військового і хочу захищати свою країну».
Учителька пишається своїм вихованцем, адже у тому, що він виріс таким патріотом, є і її вклад та усіх педагогів закладу.
І як було боляче освітянам проводжати свого учня в останню путь. Ольга Петрівна їздила з колегами у село Михлю, де хоронили загиблого військовослужбовця. Привез­ли тіло сина до обійстя батьків 26 листопа­да увечері. Усе село зустрічало труну на колінах, тримаючи у руках свічки. А наступного дня живий ланцюг з людей простягнувся від храму до самого цвинтаря і весь цей печальний шлях був устелений квітами подяки за героїзм молодого офіцера.
Колектив навчального закладу гордиться своїм випускником і сумує з приводу його загибелі. А ще буде дуже вдячний міській владі, якщо вона ухвалить рішення про облаштування на фасаді школи меморіальної дошки на честь Богдана Шацького.
Г.МАЗУРКЕВИЧ.