Темою нашої «фінішної» у 2020 році розмови з перехожими шепетівських вулиць стали, звісно, його підсумки. Ми поцікавилися у людей, що хорошого та поганого сталося у їхньому житті, житті рідного міста чи села упродовж останніх дванадцяти місяців. А також запропонували нашим співбесідникам передати вітання з нагоди Новорічно-Різвяних свят для тих, хто найрідніший, кого вони особливо цінують і поважають.
Руслан Юрійович, шепетівчанин, за фахом маляр-штукатур, нині тимчасово не працює, 32 роки:
– У році, що минає, мене турбував стан медицини. Те, як ставляться до пацієнтів, як здійснюється лікування, надто високі ціни на ліки в аптеках – усе це потрібно змінювати. Кажу з власного досвіду, адже довелося з усім цим цьогоріч мати справу.
Також вкрай непокоїть відсутність робочих місць, причому не лише якісних і з великими зарплатами, але й будь-яких. Адже нині навіть молоді люди роботи не мають. А ще треба щось робити з розмірами щомісячних комунальних платежів. Погляньте, наприклад, як зараз зростає ціна постачання газу для побутових споживачів. Комунальні «розцінки» невиправдано високі.
Щодо хорошого у 2020 році?.. Навіть не знаю. Позитивним, напевно, є те, що цей рік закінчується. Адже багатьом людям немає за що навіть купувати їжу, не те що тими новими торговельними центрами, що у місті відкриваються, ходити…
Скоро – Новорічно-Різвяні свята. З цієї нагоди хотів би мамі Світлані, котра живе у Шепетівці, побажати здоров’я, щастя і благополуччя. Дорога мамо! Нехай Новий, 2021 рік складеться для тебе якнайкраще!
Ольга Володимирівна, помічниця вихователя у ДНЗ «Дзвіночок», 40 років:
– Цьогоріч у Шепетівці я стала свідком небагатьох змін на краще. По-перше, перед місцевими виборами «зробили» кілька гарних дитячих майданчиків. Особливо відзначу ті, які встановили у районі вулиці Островського та у дворі однієї з житлових споруд на вулиці Героїв Небесної сотні («кутовий» будинок за універмагом «Дружба»).
Певно, треба згадати й про відкриття маркету «АТБ» на проспекті Миру. Адже ціни на деякі товари там дешевші, ніж у багатьох інших закладах. Полюбляю купувати у цьому маркеті морозиво, а ще за овочами та фруктами подобається туди ходити.
Протягом 2020 року помічала і невтішні речі. На жаль, у багатьох шепетівчан поганий настрій. Певно, це тому, що фінансова ситуація нині, так би мовити, бажає кращого.
Скільки треба нині пересічній людині на місяць безбідного життя, запитуєте? Важко сказати, адже у кожного різні потреби. Одному достатньо й того, щоб один раз на місяць у кафе посидіти. Іншому – кудись із дітьми вийти прогулятися.
Також турбують наші лікарні. Їх потрібно покращувати. Чимало моїх знайомих там лежали і мають негативні враження. Але медикам я співчуваю і розумію їх. Нині, у ці «коронавірусні» часи, їм справді дуже тяжко працювати. Який вихід? Думаю, усе б змінилося на краще, якби лікарям підвищили заробітну плату.
На щастя, нашу родину коронавірусна хвороба не зачепила. А от серед знайомих – багато кого. Перехворіли вони тяжко, так само важко потім проходили реабілітацію.
Але як би нам усім важко не було, ось-ось почнеться 2021 рік. Тож з приводу цього хочу всім своїм колегам із ДНЗ «Дзвіночок» (колектив великий, близько 40 осіб) передати святкове привітання.
Бажаю також, щоб у новому році в Україні покращилося фінансування дитячих садочків. Це вельми актуальне питання. Вихователі у нашій країні в середньому отримують «на руки» лише до 6 тисяч гривень щомісяця. А їхні помічниці – приблизно 4200. Як люди за такі гроші виживають? Важко сказати.
Володимир Левицький, мешканець с. Михайлючки, має фах токаря-фрезерувальника, 47 років:
– Наступного року бажаю усім людям добра, щоб зростання цін зупинилося, а також гідних заробітних плат. Бо ж яка у нашому селі зараз ситуація? Чимало людей за кордон повиїжджали у пошуках роботи. Працюють у Польщі, інших країнах, хто де. А ті, хто залишився, займаються важкою фізичною працею. Більшість живе з городів, власноруч вирощеного. Десь з двадцять-тридцять чоловіків, приміром, завантажують вагони на залізничній станції.
А я працюю неподалік села Рилівки. З великої бочки вручну вивантажую деревне вугілля у мішки. Наповниш 180 мішків – отримаєш 400 гривень. Ще маю «хобі» – шукаю для тих, хто вирішив викопати собі криницю, місця, де вода є близько до поверхні землі. Справа ця затребувана, адже навіть у таких «лісових» селах як Михайлючка та Городнявка рівень води у криницях падає.
Раніше я, до речі, теж трудився у Польщі. Ким? «Поправником» бетону на будівництві («підрівнював» перфоратором краї щойно зведених стін). А зараз стан здоров’я не дуже дозволяє. Переніс операцію, погано чую, маю групу інвалідності. От такі заробітки…
А колись же у Михайлючці було багато підприємств з пристойною зарплатою. Наприклад – комбінат вогнетривів (мій тамтешній досвід роботи – 13 років), хлібозавод…
Втім, як би там не було, а рік пережили. А з Новим, 2021 роком з радістю вітаю родичів. Усіх гараздів, щастя та добра зичу племіннику Ігорю Максимчуку (він живе і працює у Шепетівці), сестрі Валі, яка працює в Іспанії, брату Анатолію, котрий мешкає у Литві.
Валентина Василівна, живе у с. Хролині, пенсіонерка, 63 роки:
– Із подій, що сталися протягом 2020 року, важко щось позитивне виокремити. Ну, хіба, у селі інтернет провели… Хоча, якщо дивитися ширше, позитивом можна назвати навіть те, що Сонце світить. Тішуся також, що у рік, який минає, мене «оминув» коронавірус — джерело бід і негараздів.
А тепер про погане. Перший «мінус» — стан наших доріг. Це справжнє проблемне питання. Також, як і раніше, для людей (особливо нашої молоді) не вистачає роботи на місці. Тож і виїжджають за кордон… А хто ж тоді село розвиватиме?
Колись у нас був хазяйновитий голова колгоспу Печонка. Багатьом запам’ятався різними хорошими справами. Давно немає цього чоловіка, помер, а дитсадок, добротні будинки, за його часів споруджені, досі стоять. Як і деякі дороги. Нема кому нині його справу продовжувати…
Прихід нового року зустрічатиму у сімейному колі. З нагоди Новорічно-Різдвяних свят передаю щирі вітання доньці Надійці та зятю Колі (вони мешкають у Шепетівці). А ще — любим онукам Глібу, Давиду та Ліані. Зростайте здорові!
Олександр Конончук, шепетівчанин, повернувся із заробітків, 25 років:
– Найголовніший позитив для мене цього року це, як і раніше, мої дружина та дитина. Завжди радію, що вони такі є.
А з приводу того, що у житті громади Шепетівки хорошого сталося, то важко щось певне сказати, бо лише недавно здалеку сюди повернувся. Ну, наприклад, ялинку гарну в центрі міста встановили. Те, як вона виглядає, сподобалося.
Приємно також, що перед місцевими виборами встановили кілька дитячих майданчиків. Хоча, не можу сказати, що це дуже великий позитив. Це, радше, просто «плюс». Бо і конструкції прості, і з невеликої кількості матеріалів усе зроблено.
Добре також, що у лікарні з’явився новий рентгенкабінет з рентгенапаратом.
Тепер про негативи. По-перше, владі міста не варто було те «коло» на перетині вулиць Островського, Валі Котика та Української робити. Адже нині деякі автолюбителі там влаштовують «перегони» і змагаються, хто кого «підріже». Краще б кошти на ямковий ремонт різних вулиць витратили. Це кажу, як колишній автовласник.
По-друге, бракує снігу на вулицях. І це логічно, якщо згадати, як люди протягом року впливають на екологію. Спалюють листя у садках, забруднюють навколишнє середовище сміттям. У нас немає культури його сортування. От у мене є гарні дитячі спогади про чудові смітники у Шепетівці, які мали форму птахів. А потім їх якісь «добродії» «повикорчовували» та здали на метал…
Я міг би ще багато говорити, перераховувати різні негативи, але у житті має бути місце й хорошому.
Дорогі земляки! З нагоди Нового, 2021 року всім зичу тільки одного – аби усе у вашому житті було добре! Щоб цей рік став кращим, ніж 2020-й. Нехай він із «своїм» коронавірусом залишаться далеко позаду.
Де ми з сім’єю зустрічатимемо прихід Нового року? У селі в Старокостянтинівському районі – поїдемо туди до батьків.
Записав Володимир КОВАЛЬЧУК.
Світлини Костянтина ВОЛОДИМИРОВА.