П’ятнадцятирічна шепетівчанка Наталя Рула три роки створює мультфільми та бере участь у всеукраїнських і міжнародних фестивалях і творчих конкурсах. Дівчинка сама малює, ліпить або виготовляє з вовни своїх героїв і декорації, пише сюжети та знімає аніме.
Анімаційну стрічку з назвою «Ненаписані листи дівчат» Наталя Рула створила для IV фестивалю шістдесятництва та дисидентського руху. Мультфільм, каже дівчина, розповідає про дитячі мрії семи українських жінок-дисиденток. Пояснює, чому взялася розповісти про них в аніме.
— Це соромно не знати таке про свою країну, — каже Наталя.
Вона створює мультфільми з 13 років. Сама малює й виготовляє героїв, будує сюжетну лінію і фотографує зображення фотоапаратом чи телефоном. Одна секунда аніме, каже дівчина, це щонайменше 8 знімків.
— Взагалі ідеально, щоб було 24 кадри на секунду. Треба обдумати одразу сюжет, як його переставити, аби все відбувалося плавно, — розповідає школярка.
Під час локдауну авторка створила мультфільм «Давай боятися разом» про страхи дітей та їхні стосунки з батьками. Наталя каже: не раз чула від однолітків, що батьки їх не розуміють. За її словами, у неї стосунки з батьками — ідеальні.
— Мама мені — як найкраща подруга. Однолітки мені по-доброму заздрять, кажуть: «Боже, як класно! Ти з мамою дружиш!», — ділиться дівчина.
Мама дівчинки, Світлана Рула, — психолог-арттерапевт. Каже, що і вона, і її чоловік допомагають доньці у її захопленні.
— Доводиться їй допомагати, тому що це недоспані ночі, тому що вона не встигає в строки, які сама собі виставляє. Щоб зробити технічно якісну анімацію, потрібне дороговартісне обладнання. Але ми вдома, своїми силами їй зробили щось на кшталт міні-студії. Тато зробив якийсь штатив, десь телефон використовуємо, десь фотоапарат, — розповідає мама Наталі.
Дівчинка використовує для створення аніме різні матеріали. Каже, що має серед них й улюблені.
— Найулюбленіший мій матеріал — пластилін. Завдяки йому легко зробити і об’ємну форму, і пласку. А ще люблю вовну, бо мені дуже подобаються овечки, — із захопленням розповідає юна аніматорка.
Про овечок і вівчара Наталя зняла на канікулах відеострічку. Героїв із валяної вовни, каже дівчинка, з особливим задоволенням створює для мультфільмів.
За словами мами дівчинки, Світлани Рули, з часом роботи доньки стають естетичнішими, більш продуманими, вона стає вимогливішою до художнього матеріалу.
Наталя розповідає, що її аніме — про підтримку близьких, про віру в дружбу, про сестринську любов.
— Не маю бажання створювати мультфільми задля розваги. Я хочу нести у світ якийсь сенс, а не просто якісь розважальні мульти, — каже дівчина.
Теми, які Наталя обирає для своїх аніме, дуже близькі й її мамі Світлані.
— Мабуть, ота місія з покращення світу передалася доньці від мене, — усміхається Світлана Рула.
Жінка розповідає, що у неї дві доньки і обоє творчі особистості.
— Старша донька, Анастасія, – акторка театру. Дівчата дуже рано почали розмовляти, ще до року, легко вчили вірші. У три роки почали малювати, — додає мама Світлана.
Зараз Наталя Рула бере участь у різноманітних фестивалях, проводить майстер-класи. А щодо планів на майбутнє, каже, що вони є, але вона воліє їх поки що тримати у секреті.
(За матеріалом
«Суспільне.Поділля»).