Особливо важливо це під час кризи чи воєнного стану. Зараз на ринку праці багато підприємств України не знають, як бути, куди рухатися, як вижити. Зрештою й чимало українців намагаються знайти відповіді на запитання: з чого почати нову справу у складних, або й зовсім нових умовах?
І закономірно, що їхні пошуки рано чи пізно приводять до Державної служби зайнятості, яка давно стала в Україні ефективним посередником на ринку праці між роботодавцями та шукачами роботи. А в умовах війни – ще й антикризовим центром.
Щоправда, сама служба зайнятості останніми роками також зазнала кардинальних змін. Відбулася реорганізація її структури у зв’язку з укрупненням районів у контексті адміністративно-територіального устрою. Зокрема, на Хмельниччині замість Центрів зайнятості населення, які діяли у всіх містах і районах як окремі юридичні особи, нині функціонують три філії обласного ЦЗН – Шепетівська, Хмельницька та Кам’янець-Подільська. А до цих трьох філій входять управління та відділення колишніх райцентрів і міст. Так, до Шепетівської філії увійшли Славутське управління ЦНЗ та відділення у Полонському, Білогірському та Ізяславському районах, у місті Нетішині.
Про аспекти роботи на ринку праці, його особливості та реальні можливості для людей у складних життєвих обставинах, як і роботодавців, ми розмовляли з в.о. директора Шепетівської філії Хмельницького обласного центру зайнятості населення О.Ф.РЕБЕКЕВШЕЮ.
— Скільки років Ви, Олександре Феодосійовичу, працюєте у цій сфері?
— Прийшов у службу зайнятості населення ще у 1999 році, де був спочатку рядовим фахівцем, потім став провідним спеціалістом, начальником відділу, заступником директора. А з 2006-го очолюю Шепетівський ЦЗН.
Наша установа нині є філією, але, незважаючи на це, обсяг наших повноважень значно розширився, зріс й рівень відповідальності. Працювати доводиться ще й в умовах подальшої оптимізації штату.
— Головна перевага і головна якість керівника — бачити реалії. Яким є нині ринок праці на Шепетівщині, в умовах воєнного стану?
— Нам залишається дякувати Богу, що ми знаходимося у регіоні, де загрози для життєдіяльності підприємств і населення, можна сказати, не такі, як на Сході України. Дев’яносто п’ять відсотків роботодавців на сьогоднішній день у нас працюють. Маю на увазі середній і малий бізнес Шепетівщини, наших приватних підприємців.
Є у нас і чимало нових суб’єктів підприємницької діяльності, котрі розпочали свою діяльність після повномасштабного вторгнення. Здебільшого це невеликі підприємства, але вони надають роботу людям, а отже, допомагають їм виживати у час війни. Йдеться про відкриття різних магазинів, невеликих приватних закладів з надання послуг населенню тощо.
Хай це і не великий бізнес, але він у нас масовий. Для прикладу, в Ізяславі недавно відкрився магазин «АТБ», там влаштувалися на роботу близько 40 осіб. І вони офіційно оформлені! Це дуже важливо.
Особливо приємно відзначити, що є у нас підприємства, які продовжують нарощувати темпи виробництва, виготовляють значні обсяги потрібної населенню продукції. Тут хотів би назвати ТОВ «ВУДСТІК» (яке функціонує на базі колишнього деревообробного комбінату у Шепетівці). Не можу називати чисельність працюючих тут, але на цьому підприємстві налагоджено навіть підвезення робітників зі Славути та Нетішина…
Є у нас багато й інших позитивних прикладів. Взяти хоча б цукровий завод – ТОВ «Шепетівкацукор». Він реконструюється, модернізується. Зокрема підприємство побудувало елеватор, встановлює сучасне обладнання.
Можна назвати й ряд підприємств Славутського, Полонського та інших колишніх районів сучасної Шепетівщини, де функціонують ті базові підприємства, котрі наповнюють своїми податками місцеві та державний бюджети. Власне, на таких роботодавцях й тримається Україна у час війни.
— Хочемо поставити Вам запитання на тему дня – про працевлаштування звільнених зі Збройних Сил учасників бойових дій.
— З початку повномасштабної агресії рф до нас звернулися близько 60 демобілізованих захисників. Працевлаштувалася незначна кількість їх. Двоє отримали гранти від служби зайнятості на відкриття власної справи. До речі, вартість таких грантів становить від 250 тисяч до одного мільйона гривень, залежно від представленого бізнес-плану. Ці гранти можуть отримувати у наш час також члени їхніх сімей.
— Чим займатимуться ті двоє учасників бойових дій, які зуміли вибороти підтримку держави на реалізацію своїх проєктів?
— Один із них, уродженець Шепетівки, відкриває у нашому місті фітнес-центр неподалік торговельного закладу «Дружба». Інший, з Полонського району, планує організувати продаж очищеної бутильованої води.
Варто зазначити, що бізнес-проєкти відбираються не працівниками нашої служби, а через «Дію», де немає впливу людського фактора. Крім того, ці бізнес-плани надсилають в Ощадбанк, де перевіряють фінансову репутацію особи. Якщо особа, за критеріями банку, набрала більше 99 балів, то установа видає свій висновок про можливість реалізації того чи іншого бізнес-плану. Далі бізнес-план спрямовують до Державної служби зайнятості.
Загалом у нашій Шепетівській філії отримала гранти 81 особа (якщо говорити за 2023 рік і початок нинішнього року). Це представники різних категорій населення, не тільки звільнені у запас військовослужбовці.
Звичайно, не всі, навіть охочі отримати гранти, спроможні підготувати відповідний бізнес-план. Найбільше, за станом на 1 березня 2024 року, починаючи з січня минулого, здобули грантів: шепетівчани – 22, полончани – 17, славутчани – 15, ізяславчани – 13, нетішинці – 11 й лише троє із Білогір’я.
Обов’язковою умовою цих грантів було створення двох робочих місць (якщо сума гранта складала 250 тисяч гривень). Крім того, учасники бойових дій повинні мати хоча б три роки попереднього (до участі в бойових діях) досвіду роботи приватними підприємцями. За умови працевлаштування чотирьох осіб, вони мають можливість отримати найбільшу суму гранта – до мільйона гривень.
— Які ж види бізнесу, якщо проаналізувати усі гранти, отримують прерогативу у процесі відбору?
— Найрізноманітніші. Скажімо, є у нас така підприємиця, шепетівчанка Людмила Наумець. Вона, завдяки отриманому гранту, відкрила у Шепетівці інклюзивне кафе, ще й надала робочі місця для осіб з обмеженими можливостями.
— А чи має право людина, яка звернулася до Центру зайнятості населення зі своїм бізнес-планом, що не пройшов відбору, подавати його вдруге?
— Звичайно, якщо вона удосконалить і допрацює його. Наголошую на тому, що за отриманням грантів на розвиток приватної справи через «Дію» мають право звернутися не тільки безробітні, а й усі громадяни України. Адже ми тепер займаємося пошуком охочих працювати на повному ринку праці, тобто й серед тих людей, які не перебувають на обліку у службі зайнятості. Вони шукають роботу, але не звертаються до нас з різних причин.
— Як же можливо їх виявити на цьому, як Ви кажете, повному ринку?
— Зазвичай нам допомагають електронні ресурси. Для прикладу, ми створили у соціальних мережах сторінку «Робота для тебе у Шепетівці та Шепетівському районі», де вказуємо, які вакансії наявні чи з’являються. За бажанням роботодавців, ми не вказуємо назви та адреси підприємств. Пишемо, наприклад, що потрібні вантажники і надаємо контактний телефон. Вказуємо також суму заробітної плати. І тоді всі, хто зацікавився роботою, звертаються до нашого Центру зайнятості.
— Наскільки нам відомо, зараз особливо актуальні запити щодо робітничих професій. Чи не так?
— Якщо сказати загалом, то на сьогодні у нас перебувають на обліку приблизно 1200 безробітних (маю на увазі нову структуру ЦЗН). А вакансій на ринку праці нараховується у нашому регіоні понад півтори тисячі (!) лише за 3 місяці поточного року. Вражаючий дисбаланс!
Але ж не усім тим працівникам, які хочуть знайти роботу, підходять наявні вакансії. Було б добре, якби хоча б половина безробітних знайшла собі роботу у тому величезному переліку професій чи посад. Через це ми змушені шукати людей на запропоновані роботодавцями вакансії, як я уже сказав вище, на повному ринку. І це дає результат. Ми на практиці переконалися, наскільки це важливо.
— То які нині найбільш затребувані професії?
— Якщо брати до уваги легку промисловість та сферу обслуговування, то це швачки (третина із наявних вакансій). Нині такі підприємства як ТОВ «Т-Стиль» та чимало цехів у Шепетівці, ПрАТ «Горинь» у Славуті й інших містах нашого регіону загалом потребують понад 500 швачок.
Нині склалася велика проблема з укомплектуванням вакансій для чоловіків. Отож, мотивуємо жінок до заміщення їх на цих робочих місцях. Маємо тут позитивні приклади. Зараз ми, зокрема, працевлаштовуємо жінок, які виявили бажання працювати охоронницями у виправній колонії. Аналогічна ситуація з «АТБ» — набираємо у цю торговельну мережу саме жінок. Адже, якщо раніше тут надавали перевагу чоловікам, то тепер їх тут майже немає.
Крім того, у нас є ТОВ «РОМА» — шепетівське підприємство, яке займається комплектуванням товарів, також набирає саме жінок. А ще залізничні підприємства у Шепетівці та Славуті потребують станційних робітниць і сигналісток. Чоловіки сюди працевлаштовуються хіба що заради «броні» від військової служби. Ну, а жінки теж мають шанс знайти тут собі роботу.
А ще я хотів би поговорити про ваучери. Це, власне, можливість кожної людини підвищити свій фаховий рівень, змінити професію, удосконалити кваліфікацію. Такі ваучери видає наша служба зайнятості. Це корисна справа! Вартість ваучера складає 10 прожиткових мінімумів (до 30 тисяч гривень). За три місяці цього року ми уже видали 51 ваучер. Отримати їх можуть такі категорії громадян: ВПО, учасники бойових дій, особи старше 45 років, звільнені з бойової служби, ті громадяни, які були поневолені, та інші.
Для прикладу, нині ми займаємося підготовкою трактористів у Грицівському училищі. Дбаємо за перепідготовку фармацевтів, яких направляємо на навчання у м. Чортків Тернопільської області. Адже вони зобов’язані раз на п’ять років підвищувати свою кваліфікацію.
Такі ваучерні програми реалізуємо стосовно операторів котелень, швачок, кухарів та інших фахівців.
— Олександре Феодосійовичу, певно, це може бути цікавою темою для нашої наступної зустрічі. А на завершення нашої розмови скажіть, будь ласка, чи укомплектовані штати у Центрі зайнятості?
— У Шепетівській філії нині працюють 54 співробітники, у деяких відділеннях залишилося по 4-5 працівників, і оптимізація штату ще не завершилася. Але, для прикладу, протягом першого кварталу цього року ми змогли працевлаштувати 847 шукачів роботи. Одне слово, шукаємо позитивні можливості у роботі, мотивуємо людей. А нарікати на труднощі ми не звикли.
— Дякуємо Вам за державницьку позицію і слушну розмову. Сподіваємося, що вона буде корисною для наших читачів.
Спілкувалися Віра МАЛЬЧУК
та Світлана МОРОЗ.