П’ятниця, 19:30. У практично суцільній темряві біля єдиного «ощадбанківського» банкомата в «залізничному» районі Шепетівки вишикувалася черга з трьох десятків людей. Стоять переважно жінки та чоловіки, вік яких близький до пенсійного. Чимало хто знімає кошти на святкування 8 березня. Також із уривків розмов чути, що залізничникам «скинули» на картки зарплату.

– Що цих шести – семи тисяч? – ділиться з сусідом чоловік у темному робочому одязі. У правій руці тримає велику сумку. – Борги роздам, за сало-м’ясо розрахуюся. За «комуналку» заплачу. І не стане їх.

– Тепер платять на залізниці мало. Тому працювати нікому, – підтримує розмову сусід. – На роботі мого товариша у 1990-х, наприклад, до шестиста людей трудилося. Ну а тепер – 134, з яких 60 на «контору» припадає. Восьмеро складачів поїздів було колись. Зараз – скільки там уже, двоє?

…В суботу з самого рання шумить і вирує ринок на центральній вулиці міста. До центрального ринку з боку вулиці Героїв Небесної сотні важко «проштовхнутися». Адже всі підходи щільно заставлені автомобілями та імпровізованими ятками, звідки ведеться жвава торгівля товарами святкового асортименту.

Тюльпани, наприклад, пропонують по 20-40 гривень за одну квітку. Яскрава кулька, наповнена газом, коштує двадцятку. За примулу в горщику правлять від тридцяти п’яти гривень. Торти розходяться по ціні від сотні.

Ціни у квіткових павільйонах через дорогу від входу на базар не надто відрізняються від ринкових, тож там теж юрмляться люди.

– Коли це таке навесні було, щоб кіло свіжого винограду коштувало 35 гривень? – дивується клієнтка однієї з фруктово-овочевих «точок» на ринку. Насторожено розглядає ящик, у якому виблискують на сонці сині ягоди, й іде далі.  

Біля популярного «прибазарного» кіоску попивають каву й жваво обмінюються думками двоє шепетівчан.

– Працюю у Прибалтиці. Платять 60 євро за день. Скоро збираюся туди знову. Це значно краще, ніж у Вінницькій області. «Ту» роботу мало хто витримує – важко, виснажлива. Тож одержують першу зарплату і звільняються.

Співбесідник схвально киває головою.

Тим часом коло автобусної зупинки дві пані теж розмовляють «на теми дня».

– Ой, та вигадують вони з тим коронавірусом! Ось-ось родичка має у Хмельницький із Італії приїхати. Ніяких проблем із перетином кордону немає, – каже одна з них. А далі продовжує: – Слухай, а знаєш анекдот про коронавірус? Зупинив поліцейський на дорозі п’яного водія і питає: «Пив?». – «Еге ж. Із китайцем у Чернівцях».

Володимир КОВАЛЬЧУК.