Уже від самого початку за розв’язаною рашистами війною закріпився термін «злочинна». Ба, більше — ворог використовує у своєму арсеналі чи не найгірший досвід пережитих досі війн, вдаючись до системної повторюваності людиноненависницьких методів, що властиві тоталітарним і терористичним, подібним до путінського, режимам.
Мовою криміналістів, це явище є рецидивом, який спричинений самою природою, так би мовити, генами рашизму.
Це ми бачимо і у випадку з підривом Каховської ГЕС. Й аналогію цій техногенній та екологічній катастрофі ми теж знаходимо у діяннях спадкоємних попередників сучасного путінізму – сталінізму та гітлеризму.
Як відомо, росіяни давно замінували дамбу і вночі на 6 червня підірвали там вибухівку. Зафіксовані на відео пошкодження вказують, що підрив здійснили, заклавши велику кількість потужної вибухівки усередині станції, зокрема у машинній залі. Це спричинило жахливу трагедію з людськими жертвами, з масштабними та довготривалими наслідками.
Подібна історія на Дніпрі, ще під час Другої світової, має разючу подібність з драмою Каховського моря в українській сучасності. Щоб запобігти наступу німецьких військ, радянські спецслужби заклали вибухівку і підірвали у Запоріжжі найбільшу на той час дамбу Європи — ДніпроГЕСу. Це призвело до тисяч жертв серед цивільних та військових.
Навіть багато деталей підриву 1941-го та 2023 років видаються схожими. У серпні 1941 року радянська армія відступала під натиском німецьких військ. Командування червоної армії вирішило підірвати мости у Запоріжжі та греблю ГЕС (яка була ще й мостом), щоб завадити ворогу переправитись на лівий берег Дніпра.
Проте підрив здійснили так стрімко, що ні військових, ні цивільних про це не попередили. Тож, за даними істориків, загинули тисячі людей, яких змило величезною хвилею.
У 2011 році українські документалісти випустили фільм «Рівень секретності», у якому вперше гучно пролили світло на той злочин у Запоріжжі. Згодом численні дослідження, мемуари та документи розкрили ще більше деталей тієї трагедії.
Відступ радянських військ прогнозували, тому, як твердять документалісти, варіант підриву передбачили заздалегідь. Історики вважають, що підірвати станцію та міст вирішила ставка верховного головнокомандування СРСР. Дамбу ДніпроГЕСу повністю замінували ще на початку серпня 1941-го. На місце доправили близько 20 тонн толу й сапери нашвидкуруч замінували греблю.
Документальні джерела свідчать, що 18 серпня, близько 20 год. 15 хв., пролунав вибух. У стіні греблі утворився пролом завдовжки близько 165 метрів (із загальної довжини у 600 метрів). Руйнування виявились більшими, ніж планувалося…
У багатьох джерелах можна знайти великі цифри про загиблих. У документальному фільмі йдеться про 100 тисяч мирних мешканців та 20 тисяч радянських військових. Інші історики кажуть про 80 тисяч.
Проте є й ті, хто ставить під сумнів такі втрати. Адже у березні 1942 року у «Берлінській ілюстрованій газеті» йшлося про 3 тисячі жертв і, як вони вважали, ця цифра, напевно, «найближча до правди»…
А от у чому точно сходяться усі дослідники цієї теми, це те, що внаслідок підриву практично не постраждали німецькі війська, які були далеко від Дніпра. Вони не зазнали втрат.
Німецька армія зайняла Запоріжжя через півтора місяця. У лютому 1942-го німці «залатали» пролом у греблі й встановили нові турбіни. Згодом вони відновили роботу ДніпроГЕСу.
А вже у 1943 році гітлерівці самі підірвали ГЕС, щоб зупинити контрнаступ радянських військ. Восени та взимку 1943-го вони поступово руйнували частину мостового переходу. Зокрема для того, щоб водою знести понтонні переправи червоної армії, які були зведені нижче по річці для форсування. І, як вказують історики, підрив ДніпроГЕСу німцями через різні обставини виявився набагато меншим, ніж від радянського вибуху.
Після усіх цих пошкоджень роботу станції, яка тоді була єдиною на Дніпрі, відновили лише у 1947-1950 роках.
Однак до згаданих аналогій варто додати й інші. Як тодішнє керівництво СРСР довго звинувачувало німців у підриві 1941 року, так і зараз кремлівські супостати прагнуть уникнути відповідальності за підрив Каховської ГЕС.
І ще варто зауважити: кожен факт такого злодіяння передував ганебній втечі тих, хто піднімав руку на наш Дніпро. Думається, що незабаром його хвилі змиють з нашої святої землі й усю московитську нечисть. А у випадку з рашизмом, як і з усіляким іншим подібним рецидивом історії, буде покінчено назавжди.
В.ВАСИЛЕНКО.
На знімках: підірваний ДніпроГЕС у 1941 році (архівні фото).