За останні кілька місяців Грицівська селищна рада стала другою домівкою для багатьох сімей вимушених переселенців з різних областей України, які стали ареною бойових дій. А її громадська родина, без перебільшення, стала всеукраїнською як за складом своїх мешканців, так і за значенням зроблених благих справ і гостинністю великої грицівської душі.
— Загалом на теренах нашої територіальної громади знайшли прихисток понад 1,4 тисячі вимушених переселенців із зони бойових дій, — розповідає секретарка селищної ради Валентина Грабарчук. — Вони почали прибувати до нас буквально з перших днів війни рф проти України. Згідно із записами у журналі, 25 лютого зареєстровано біженців з Чернігівщини та районів Київщини, зокрема, з Бучі, Ірпеня, Гостомеля, Макарова… Потім прибували евакуйовані з Луганщини, Донеччини, а далі — з Херсона, Миколаєва. На даний час кілька сотень вимушених переселенців уже повернулись до своїх домівок на Чернігівщину та Київщину.
На Грицівщину прибували цілими родинами. Дуже багато пенсіонерів, серед переселенців їх, мабуть, половина. А ще понад дві сотні дітей, були й інваліди…
До честі грицівчан, було оперативно створено місцевий фонд, куди усі мешканці громади зносили необхідні речі, харчі, засоби гігієни тощо. Та й, власне, і досі усім діляться. Місцем збору необхідних речей став Центр надання соціальних послуг.
За словами Валентини Михайлівни, вимушені переселенці, яких прихистила Грицівщина, отримували й допомогу з Хмельницького обласного фонду, зокрема одягом. Як і від Шепетівської військової адміністрації. Отримували вони й побутову хімію, засоби гігієни. Від благодійних фондів – продуктові пакети, дитяче харчування тощо.
Тож зрозумілі щирі слова подяки Грицівської селищної голови Марини Поліщук та виконавчого комітету селищної ради усім жителям громади, які долучилися до збору продуктів харчування для внутрішньо переміщених осіб, які проживають в гуртожитках училищ, та створення комфортних умов їхнього перебування в оселях грицівчан.
А ще — сусідам з Ленковецької об’єднаної територіальної громади, яку очолює Юрій Криворчук, за надання суттєвого «овочевого кошика» для переселенців, БО «БФ Карітас Хмельницький УГКЦ» та «Центру місії військового капеланства Львівської архієпархії УГКЦ» — за надання і транспортування гуманітарної допомоги сім’ям з дітьми, самотнім особам, які опинилися у складних життєвих обставинах у період воєнного стану та були вимушені залишити свої домівки.
Що ж до житла, то його надали у садибах громади, а також розмістили для проживання у гуртожитках обох Грицівських училищ — ВХПУ-19 та ВПУ-38.
Клопоти з організацією харчування для проживаючих у гуртожитках лягли на плечі селищної ради. Була налагоджена співпраця з місцевими підприємцями, мешканцями, усіма фермерами, які забезпечили необхідними продуктами.
До цієї важливої справи долучилися практично жителі усіх населених пунктів громади. Ділились усім, що було, — від варення й домашніх згущонок до овочів, тушонок. Були заготовлені борошно, крупи. Й досі їх отримують усі, хто потребує продовольчої підтримки.
Також фахівці КЗ «Інклюзивно-ресурсний центр» постійно надавали психологічну допомогу вимушеним переселенцям, які зазнали жахіть рашистської навали. А Грицівський ЦНАП та адмінперсонал селищної ради протягом усіх трьох місяців працювали буквально у режимі «24/7» з прийому переселенців та оформлення усіх необхідних їм документів.
— Важливо, що одразу ж усіх дітей взяли на облік для надання їм освітніх послуг. А малюків з особливими потребами передали під опіку наших інклюзивно-ресурсного центру і відділу у справах дітей. Були вивчені потреби кожної дитини, аби забезпечити її усім необхідним, — каже Валентина Грабарчук, секретарка селищної ради, і додає:
— Усі, хто прибув у нашу громаду, стали її частинкою. Усіх об’єднала спільна доля й біда. Хочу зауважити, що чимало вимушених переселенців стали активними читачами нашої селищної бібліотеки. А ще беруть участь у культурному житті громади, відвідують різноманітні освітні заходи, які, зокрема, проводяться й організовуються у стінах ВХПУ-19 та ВПУ-38, Школи сприяння здоров’ю. Незабутні враження у них залишив і недавній День вишиванки у Грицеві та майстер-класи з рукоділля місцевих майстринь. Словом, грицівчани роблять усе, аби гості, попри гірку долю біженства, відчували себе, як вдома, й були оточені увагою й турботою.
Тож не можуть не зворушувати вдячні слова вимушеної переселенки з багатостраждальної Бучі Юлії Суботіної, яка знайшла прихисток у гостинних грицівчан і недавно повернулась до рідної домівки:
— Нарешті ми повернулись до рідної Бучі. Коли 9 березня ми змогли виїхати з окупованої території, нас прихистило дуже мальовниче селище Гриців Хмельницької області. Від усієї нашої родини хочу подякувати його мешканцям за небайдужість та великі, добрі серця.
Робітникам гуртожитку ВХПУ-19 — за доброзичливе ставлення та комфортне проживання, а робітникам їдальні — за дуже смачні домашні обіди. За проведення майстер-класів, екскурсій, виставок на території училища. Вихователям дитячого садка-ясел — за те, що вони майже щодня приходили до дітей з виставами, цікавими ідеями, іграми та мультфільмами.
Вчителям Грицівського ліцею, де тимчасово навчались мої діти, — за те, що їх тепло прийняли. Пані Галині, вчительці англійської мови, яка знайшла час і двічі на тиждень займалась з дітьми.
Центру розвитку школярів — за проведення майстер-класів та надання приміщення для показу мультфільмів. Волонтерській спільноті «SPOT» — за організацію цих показів, занять з англійської мови та організацію відпочинку дітей. Кафе «Лабіринт» — за чудово проведений час.
Робітникам ЦНАПу — за допомогу у вирішенні різних питань та організацію гуманітарної допомоги. Працівникам пожежного підрозділу, які розповіли про свою нелегку працю. Діти були у захваті!
Усім мешканцям — за домашні продукти, смачні булочки та одяг, який передавали у гуртожиток. Від щирого серця дякуємо, що не залишились осторонь.
Ми обов’язково переможемо, бо разом ми — сила! Слава Україні!
Володимир НИТКА.
На знімках:
миттєвості «переселенських» буднів Грицівської громади;
мешканка Бучі Юлія Суботіна з дітьми — Макаром, Веронікою та Андрієм.