ГОЛОВНА СТОРІНКА ГОЛОВНІ НОВИНИ Станція Шепетівка-Подільська пристосовується до нових економічних викликів

Станція Шепетівка-Подільська пристосовується до нових економічних викликів

60 переглядів

Загальна історія цього виробничо-технологічного підрозділу Укрзалізниці перевершує століття. Важливим транспортним вузлом для нашого краю станція (під назвою Шепетівка-Друга) стала у роки Першої світової війни. Адже саме тоді новоспорудженою Подільською залізницею, від Кам’янця-Подільського до Шепетівки, почали курсувати перші товарні та пасажирські потяги.

За словами Михайла Грищука, котрий керує станцією Шепетівка-Подільська з 2015 року, наразі, як і раніше, основними операціями цього транспортного терміналу є вивантаження та навантаження вагонів різних типів. Вантажі є як сезонні, так і постійні.

Тенденцією останніх років є значне перевищення кількості робіт з вивантаження несамохідних одиниць рухомого складу у порівнянні з їхнім завантаженням.

Так, якщо за 9 місяців 2020 року на станції вивантажили 1562 вагони, то завантажили лише 202.

За словами Михайла Валерійовича, основні обсяги робіт пов’язані з надходженням цистерн із скрапленим газом для ПрАТ «Шепетівкагаз», а також транспортуванням дизпалива для нафтобази. А ще (здебільшого з напіввагонів) вивантажуються добрива, які замовляють ТОВ «Лотівка-Еліт», ПраТ «Шепетівський цукровий комбінат» та різні дрібні суб’єкти господарювання.

У сегменті ж відправлень вантажів цьогоріч є певні зміни. «Традиційної» зернової продукції, каже начальник станції, упродовж 9 місяців року навантажено лише близько 50-ти вагонів. Зате недавно, у вересні–жовтні, із Шепетівки-Подільської у напрямку Румунії «поїхало» близько 50 вагонів з подрібненою деревиною (російською – щепа).

А як щодо «традиційного» металобрухту (у радянські часи його на «Подільській», як відомо, вантажили із сусіднього «Вторчормету» сотнями вагонів щороку)? Тут похвалитися нічим. Сучасні темпи — це лише один-два заповнених вагони… на місяць.

Втім, здається, що керівництво Укрзалізниці потроху усвідомлює абсурдність ситуації, коли дедалі частіше різні вантажі у нашій державі транспортують автомобільними «фурами», а не вагонами. Тож недавно, як розповів нам Михайло Грищук, Укрзалізниця зменшила тарифи на перевезення деякими типами вагонів («знижки» також залежать і від маршрутів їхнього прямування).

До речі, роботи із завантаження й розвантаження вагонів на залізниці уже не обов’язково здійснюють технікою Укрзалізниці. Тож хоча станція Шепетівка-Подільська має два вузлових крани, часто її залізничні клієнти «підганяють» до місць загального користування власну техніку і самостійно завантажують-розвантажують вантаж.

Наприклад, ДП «Шепетівський військовий лісгосп» недавно задіяло навантажувальну техніку на станції, відправляючи «щепу».

Також на одній із колій ст. Шепетівка-Подільська ми зауважили незвичний (маленький, якщо порівнювати з типовими) тепловоз з написом «Надежда». Як вдалося дізнатися, ним для ПрАТ «Шепетівкагаз» значно дешевше «підганяти» цистерни із скрапленим газом зі станції, аніж якщо користуватися іншими локомотивами Укрзалізниці.

А ще «Подільська» приймає дизель-потяги за маршрутом Шепетівка–Ланівці. Наразі їх лише дві пари (через «коронавірусні» реалії потяг до Хмельницького і назад поки що не курсує).

Пасажирам (а їх на станції зазвичай «підсідає» не багато, максимум по кілька десятків на рейс) продають квитки у поїздах, тому потреби утримувати квиткову касу на станції немає.

Загалом нині роботу станції Шепетівка-Подільська забезпечують 24 особи, є одна вакансія. Це на 6 штатних одиниць менше, ніж 2015 року. Зокрема, виведені зі штату два прийомоздавачі вантажу і один черговий стрілочного поста.

Серед нинішніх трударів підприємства – представники різних професій. Тут працює п’ятеро чергових по станції, є шестеро чергових трьох стрілочних постів, три комерційних агенти (займаються оформленням перевізних документів), сім складачів поїздів. А у віданні двох станційних працівників – «нагляд» за приміщенням станції та прилеглою територією.

У колективі багато досвідчених працівників, людей з великим стажем і досвідом. Чергова по станції Лідія Смерека, для прикладу, на залізниці уже кілька десятків років. А загальний стаж роботи її колеги Тетяни Кушнірук, старшої чергової стрілочного поста, – більше сорока років (з них 36 – залізничний). Ще одна чергова стрілочного поста – Галина Піщевська – має понад 30 років досвіду праці.

Цими днями, з огляду на внесення Шепетівки у «червону зону», тим працівникам станції, хто не місцевий, стало важче діставатися на роботу. Наприклад, старша чергова стрілочного поста Світлана Брожик, стаж роботи якої 17 років, часто їздить із села Чотирбок «попутками». А складач поїздів, котрому до заслуженої пенсії залишилося два роки, добирається з Ізяслава.

Загальна для сучасної Укрзалізниці «біда» – низькі зарплати. Наприклад, буває з’являється вакансія чергового стрілочного поста. Приходить молода людина, влаштовується на таку роботу, але довго не затримується. Адже заробіток, який «світить», «починається» від чотирьох з половиною тисяч гривень на місяць. Хіба це гроші, коли, наприклад, потрібно забепечувати безпеку руху, переводити стрілки і вдень, і вночі?

Біля одного із стрілочних постів Шепетівки-Подільської ми розговорилися з його старшою черговою, 59-річною Тетяною Кушнірук. Жінка висловила обурення, що нині в Україні для жінок «мінімальний» вік виходу на пенсію підвищили до 60 років. Мовляв, колись залізничниці могли і «нормальну» пенсію після досягнення 55 літ отримувати, і на роботі продовжувати працювати. Але нині таким «сумісникам» держава дає пенсію-«мінімалку» – трохи більше 1700 гривень.

– Якщо додати цю «мінімальну» пенсію до зарплатні, то десь 6 тисяч на місяць виходить. Проте багато таких, як я, залізничниць стомилися. Їм би уже не працювати, а одержувати не мінімальну, а трудову, чесно зароблену, пенсію. І якби мені її платили вже зараз, то це було б 4 тисячі гривень «з хвостиком». За таких умов залюбки перебувала б вдома, на заслуженому відпочинку. А так маю ще більше року відпрацювати, – поділилася наболілим пані Тетяна.

От вам і ще одна «нова» проблема, з якою нині зіштовхуються залізничники поважних років. Тож давно настав час для керівництва Укрзалізниці «розвернутися обличчям» до своїх працівників. Адже люди справедливо порівнюють сучасні реалії на залізничному транспорті з часами Георгія Кірпи, констатуючи, що нині на Укрзалізниці часи занепаду.

І все-таки сподіваємося, що колись там, «зверху», зрозуміють, що у трудові ресурси теж потрібно «вкладати». Якщо це станеться, то прості залізничники «знизу» одразу «дадуть відповідь» професіоналізмом і самовіддачею.

Володимир КОВАЛЬЧУК.

На знімках:

1) історія станції Шепетівка-Подільська «почалася» у роки Першої світової війни і нараховує понад століття;

2) 34-річна Ольга Попенчук працює черговою по станції з 2007 року;

3) старша чергова стрілочного поста Тетяна Кушнірук – працівниця ст. Шепетівка-Подільська з найбільшим стажем роботи.

Фото Костянтина ВОЛОДИМИРОВА.

Залиште Ваш коментар
Перевести