Вікторія Кузьміна — одна з перших українок, що опанувала новітній зенітний ракетний комплекс «Patriot». Сама вона родом із Судилкова. До війни — щаслива мама двох дітей, поруч із чоловіком, підполковником Віктором, служила у Повітряних Силах.
Їхня мрія про мирне майбутнє обірвалася 24 лютого 2022 року. У перший день вторгнення Віктор загинув на Луганщині, але Вікторія не зламалася. У пам’ять про чоловіка вона продовжила службу, вивчила англійську, пройшла складну підготовку і стала оператором одного з найсучасніших зенітно-ракетних комплексів світу – «Patriot».
Її підрозділ має на рахунку понад 150 збитих ворожих повітряних цілей. Кожна — це врятовані життя і збережений спокій українських міст.
Попри службу і материнство, Вікторія здобуває нову освіту — «Право», бо вірить: сила України — у зброї, знаннях і справедливості.
Вікторія Кузьміна — приклад незламності української жінки, яка тримає небо, пам’ять і віру у Перемогу. Про це розповіли у Повітряному командуванні «Центр».
Її день починається раніше, ніж у більшості, — о п’ятій або о пів на шосту ранку. Йога, турботи про дітей, свіжа ранкова кухня, школа — і тільки після цього вона їде на службу. Каже: вона старається бути і татом, і мамою, інколи суворою, але завжди люблячою.
«Хочу, щоб вони запам’ятали дім, затишок, любов. Щоб знали: я їх завжди підтримую. Вся любов, яка у мене є, — для них», — говорить військова.
Спершу планувала служити три роки: «Скажу собі — та ну його! Задовбало, хочу в нормальне життя». Але замість цього підписала уже другий контракт.
Її досвід та підготовка дали змогу стати операторкою С-300, а згодом — претенденткою на роботу з новітніми західними зенітними комплексами, зокрема протибалістичними, яких раніше в Україні не було.
Вона вважає, що робота операторів ППО — це щоденна боротьба, яку далеко не усі бачать, але від якої залежить доля безлічі людей.
«Насправді кожен повітряний бій — це порятунок тисяч людей», — каже Вікторія.
У службі їй подобається вчитися новому. Вона наголошує: ніколи не відчувала різниці між собою та чоловіками щодо рівня знань. Попри те, що починала як солдат.
Для неї перемога — це не лише про військову силу. Це, насамперед, про усвідомлення себе українцями.
«Перемога — це коли люди прокинуться і зрозуміють, хто вони і для чого вони тут. Зрозуміють, якого великого роду ми нащадки», — говорить військова.
Вона переконана: українці не повинні порівнювати себе з ворогом, сприймати чужу культуру, мову, музику чи фільми — усе те, що сьогодні несе ворожість. А найголовніше — щоб слово «росія» на рівні світової спільноти стало синонімом слова «вбивця».
Вікторія Кузьміна — приклад незламності української жінки, яка тримає небо, пам’ять і віру у Перемогу.