У цей складний для нас час людям потрібна не тільки матеріальна допомога, але й психологічна підтримка. Варто пам’ятати, що найбільший стрес та травми переживають саме діти.
Світлана Миколаївна Рула, практична психологиня з багаторічним досвідом, розповіла про свою роботу у мультидисциплінарній мобільній бригаді міжнародної організації «Право на здоров’я» та про ефективні методи надання екстреної психологічної допомоги.
Упродовж війни пані Світлана у своїй роботі стикалася з різними проблемами у дітей та дорослих. Вона зазначає, що тривалість війни впливає на психіку людей, спричиняючи довготривалі стресові стани та деформацію особистості. Збільшилася кількість психологічних та емоційних травм, пов’язаних із втратою близьких людей або домашніх тварин, а також панічних атак та зґвалтувань.
Світлана Миколаївна також вказує на кризу розвитку у багатьох підлітків, зокрема і у випускників, які не мають бачення майбутнього та важко долають період після закінчення школи.
Говорячи про ефективні методи надання психологічної допомоги потерпілим, психологиня зауважує:
— Підійти до потерпілого, забезпечити спокій, а за допомогою правильного дихання постаратися вивести людину із шокового стану, пов’язаного із сильним стресом. Якщо ж ви бачите, що потерпілий ніяк на вас не реагує та мовчить, дивлячись в одну точку, його треба повернути у реальність, ставлячи запитання, які допоможуть сконцентруватись (наприклад: «Хто ти?», «Як ти себе почуваєш?», «Як тебе звати?», «Тобі потрібна допомога?»). Головне — запитати, чи можна його торкатись чи обійняти, перед тим, як це зробити. Якщо є вода, запропонувати кілька ковтків.
— Скажіть, будь ласка, як відрізнити, чи потрібна людині допомога?
— Кожна людина по-своєму унікальна та індивідуальна, тому і реакція може відрізнятись у кожного. Умовно, у стані стресу є три реакції: втекти, завмерти і врятувати. Та він не впливає на усіх тотально. Частина людей спокійно відреагує, інша частина страждає. Та все ж основними симптомами стресу є: пасивність, незвична мовчазність, порушення сну, відсутність сили до виконання звичних справ (прийняти душ, встати з ліжка, почистити зуби, поїсти тощо), погіршення настрою, пригніченість.
Якщо ви помічаєте такі симптоми у своїх близьких чи друзів, поговоріть з ними про це та запитайте, чи потрібна їм ваша допомога або ж кваліфікованого фахівця. Такий стан не можна проховувати, з ним потрібно боротися завдяки різного роду терапіям.
Для дітей наразі важливо зберігати безпечне і підтримуюче середовище у сім’ї. Для того, аби забезпечити це, батькам не потрібно провокувати додатковий стрес, підвищувати голос на дитину. Потрібно розуміти, що нормативний розвиток дитини на сьогоднішній день трішки сповільнений через небезпечну ситуацію у країні.
Незалежно від того, чи війна в країні, чи мир, з дитиною завжди треба спілкуватися, цікавитися її життям та запитувати про її внутрішній стан й емоції, які вона проживає та відчуває. Обов’язково у родині повинні бути утверджені правила, які допоможуть дитині сформувати особисті межі та зрозуміти межі інших членів сім’ї, напрацювати самодисципліну. Необхідно вчити її бути самостійною.
Любов — це не тільки тримання біля себе. Це і довіра, і формування довірчих стосунків, вміння жити самостійно — зауважує психологиня.
Якщо ж ви вирішили звернутись до фахівців, та не знаєте де їх шукати, Світлана Рула радить довіряти офіційним платформам та організаціям, які працювали ще до повномасштабного вторгнення, звертатися до перевірених фахівців, довірених людей, з якими ви контактували до цього.
Насамперед, між спеціалістом та клієнтом має бути довіра. У зв’язку з тим, що нині з’явилося багато фейкових сайтів, контактів та аккаунтів, які тільки почали працювати й не мають достатнього досвіду у цій сфері, громадяни повинні бути обачними. Організації, які надають психологічну допомогу, мають друковані постери, кваліфікацію психолога або фахівця із соціальних питань, документи про освіту, які за вашим запитом можуть відразу надати.
Бережіть себе та піклуйтесь про емоційний та моральний стан — свій та своїх рідних.
— Дякую Вам за розмову, Світлано Миколаївно.
Анна КІНДЮК.