Їй не з чуток відома доля переселенців. З пам’яті цієї жінки ніколи не зітруться спогади про те, як у службовій квартирі, що у м. Луганську, до четвертої ранку від залпів «Градів» тряслися стіни, бо тоді, у квітні 2014 року, обстрілювали населені пункти Щастя та Металіст, що за 20 кілометрів звідти. І лише удосвіта усе стихало.

Вона була серед тих, хто рятував від війни власних дітей, а сама, будучи насамперед військовослужбовцем, мусила виконувати свій почесний громадянський обов’язок — стояти на захисті державних кордонів.

Наша розповідь про Інну Борисенко — жінку-військовослужбовця, яка має статус переселенки і майже три роки проживає у Шепетівці. Нині вона обіймає посаду офіцера-психолога 3-го дивізіону в/ч А 3730.

 

Лейтенант Борисенко, педагог за освітою, родом із с. Олексіївки, що на Одещині. Поруч – військове містечко, тому й не дивно було, що чоловіка собі обрала військового. Пропрацювавши дванадцять років учителькою математики та фізики, у її житті усе різко змінилося.

Коли у 2006 році військову частину у с. Олексіївці, де проходив службу її чоловік Михайло, передислоковували на Донбас, жінка вирішила теж стати військовослужбовцем 156-го Донецького зенітного ракетного полку, що дислокувався у м. Луганську. На той час молода сім’я вже мала двох хлопчиків — Максима та Єлисея.

З початком війни на Сході України чоловік був на передовій. Саме тоді жінка дізналася, що вагітна. Похапцем вивезла дітей у рідну Олексіївку, до мами, а самій потрібно було повертатися до побратимів на Донбас, бо ж служба є служба. Та через кілька днів командир відправив Інну додому. Якраз тоді дивізіон вже був на передовій, у зоні АТО, а військовослужбовець – вагітна, та й у декрет незабаром.

На початку листопада 2014 року жінка народила синочка Матвія. Через деякий час поїхала у Луганськ, аби подивитися на свою домівку, у якій з сім’єю прожила понад п’ять років, взяти деякі речі. Однак побачила руїни. Снаряд якраз потрапив у дитячу кімнату. Подякувала Богу, що її та дітей лихо оминуло стороною.

А вже у жовтні 2015 року Інна Борисенко написала рапорт про те, що приступає до військової служби. Тоді маленькому Матвію не було й року. Інна пройшла три місяці офіцерських курсів та отримала направлення на роботу в 11-й зенітний ракетний полк. Там на той час уже служив її чоловік. На службу приступила у лютому 2016 року. Тоді сім’я знову возз’єдналася.

Ось уже майже третій рік Інна Борисенко обіймає посаду офіцера-психолога та проводить професійний відбір тих, хто хоче влаштуватися на військову службу. А  ще лейтенант надає психологічну допомогу солдатам, які приїхали з передової і, як кажуть, дивилися в очі смерті. Та головне, що військовослужбовець їх розуміє, співчуває, бо сама пережила жахіття війни і не зламалася, а навпаки — стала сильнішою.