Майже три роки війни… Майже три роки болю, жаху, смертей і біди… Майже три роки наші захисники мужньо стримують ворогів, виборюють свободу. Наша підтримка для них надзвичайно важлива. Зупинятися (а, як відомо, маленьких донатів не існує, бо кожен важливий) ми не маємо права. І сьогодні розповідь про наших невтомних волонтерів.
Варто згадати людину, яка не втомлюється проводити збори, благодійні ярмарки, їздити особисто на Схід, доправляти адресну допомогу безпосередньо до підрозділів, у яких служать і наші земляки. Мова йде про Оксану Мартинюк — засновницю і голову Об’єднання волонтерів «Жінки на підтримку армії. Шепетівка». Саме ця благодійна організація активно співпрацює із Плесенською громадою.
Насамперд ми завітали до Плесенської гімназії, яка ще з початку повномасштабного вторгнення є постійним волонтерським осередком на підтримку ЗСУ. Директорка гімназії Т.М.Капелюх розповіла, що усе розпочалося з плетіння маскувальних сіток. Згодом до Тетяни Миколаївни звернулися випускники закладу, яким необхідна була амуніція і засоби захисту. Вона відкрила збір на тепловізор та рацію і… усе вдалося. За невеликий період часу вона передала кошти Оксані Мартинюк на закупівлю необхідного, адже волонтерка добре обізнана щодо цього.
Згодом Тетяна Капелюх оголосила збір на «старлінк», на рації. Загалом, усі допомоги є адресними, вони спрямовуються, зокрема, і для випускників Плесенської гімназії, і для наших земляків, і для усіх воїнів.
Педагоги і батьки активно долучаються до зборів, які проводять і самі, і ГО. Також у закладі регулярно організовують ярмарки.
— Адресна допомога дуже важлива, — переконана Тетяна Миколаївна. — Також ми активно долучаємося до усіх зборів і ярмарків, які відбуваються у парку культури м. Шепетівки. Готуємо вареники, деруни та інші смаколики для продажу, а отримані кошти передаємо за призначенням.
Варто додати, що під час заходів у міському парку обов’язковою є юшка від директорки, якою смакують усі охочі.
Зауважимо, що маскувальні сітки і «кікімори» у закладі плетуть і нині. Уже мають свої верстати, закуповують тканину і усе необхідне. А потреба у сітках, на жаль, не зменшується — вони повсякчас потрібні на передовій. Варто згадати, що білу тканину для сіток привезла мама загиблого воїна Максима Марущака з Дунаєвецького району, який віддав своє життя за нас з вами.
А в холодну пору плесенці виготовляють окопні свічки — у середину банки кладуть соснові шишки, які чудово пахнуть хвоєю і зігрівають наших хлопців.
Плесенські господині ще квасять смачну капусту, огірки, ліплять вареники, печуть у печі пироги з різними начинками — маком, вишнею тощо.
— Або ми на війні, або ми працюємо для війни, — упевнена Тетяна Капелюх.
А на фасаді гімназії відкрито уже п’ять іменних дощок на честь загиблих випускників — Валерія Олійника, Руслана Савчука, Олександра Мартинюка, Геннадія Чаїнського, Миколи Шикерука. Висока ціна нашої незалежності, невимовний біль матерів і сімей, непоправні втрати нашої України…
А далі ми завітали на обійстя Тетяни Феліксівни та Володимира Георгійовича Денисових, будинок яких добре знають у Плесні. Подружжя створило на своєму подвір’ї потужний волонтерський хаб. Їхню рибну тушонку, паштети із сала і м’яса, джерки (сушене м’ясо), сухі поживні супи, намазку із сала з горіхами, «енергетичні батончики» уже добре знають і люблять наші хлопці на Сході.
Тетяна Феліксівна і Володимир Георгійович придбали сушарку (мають їх дві), автоклав, а продуктами допомагають односельчани. При будь-якій потребі пишуть у сільську групу у Вайбері. Також у селі провели акцію під назвою «Ворожу літературу — на макулатуру», а ще збирають пластик, скло, щоб мати кошти на банки, на інгредієнти для страв.
Спочатку, як пригадала Тетяна Феліксівна, збирали посилку для близького родича, а потім доєдналися до волонтерської допомоги, яку збирає Оксана Мартинюк.
Робота на обійсті Денисових кипить мало не щодня — господині Тетяна Середюк з донькою Іриною Щирук, Катерина Кондратюк з донькою Вікторією, Тетяна Полозун (один її онук загинув на Сході, а інший служить), Марія Шашковська, Ганна Іщук, Любов Тарасюк, Тетяна Верховлюк, Валентина Милюшина, а також найповажніша помічниця Любов Ониськівна Кондратюк (їй 86 років) варять і печуть, пакують і сортують…
На прощання Тетяна Денисова поділилася сокровенним:
— Коли на душі геть важко, опускаються руки, як мовиться, то згадую нашу названу донечку Ксю (так Оксану Мартинюк називають наші захисники на Сході). Вона і працює, і волонтерить, виховує дев’ятирічного синочка, поки чоловік на війні, доглядає за прикутою до ліжка мамою, регулярно їздить на Схід і ніколи не жаліється на труднощі…
Коли волонтери Оксана Мартинюк, брати Вадим і Віталій Знайдюки збираються на Схід, Плесенська громада довантажує левову частку буса. На кожній посилці — етикетка «Зроблено у Плесні». Але головний секрет усіх страв — особлива приправа — мамина молитва і любов. І цей інгредієнт не може здолати ні холод, ні ворожа куля.
Ми молимося за наших захисників і усі з нетерпінням чекаємо їх живими і неушкодженими. Разом ми — сила!
Раїса ЖИТИНСЬКА.