У неврологічному відділенні Шепетівської багатопрофільної лікарні старшою медичною сестрою працює одна з найдосвідченіших фахівчинь: 36 років у сестринській справі має Лариса Житнюк. Усе її професійне життя — це турбота про хворих і щастя від того, коли пацієнти одужують.
З нагоди Всесвітнього дня медичної сестри жінка погодилася поділитися особливостями своєї роботи.
— Медичну справу обрала за прикладом своєї старшої сестри. Вона, як і я, працює у медичній галузі. Коли сестра навчалася у вищому навчальному закладі, я до неї приїздила у гості. Спершу спостерігала, що вона читає, які дисципліни вивчає. Потім вдалося потрапити до неї на першу роботу. Це було пологове відділення. Те, що побачила, мені дуже сподобалося і я відразу вирішила наслідувати сестру, — згадує Лариса Житнюк.
Жінка зізнається, що йти у медицину ніколи не мріяла, але сестра надихнула своїм прикладом. З того часу жодного разу про це не пошкодувала. Лише жалкує, що відразу не погодилася здобути повну вищу освіту. А зараз, каже, роки уже не ті, аби знову ставати студенткою.
— Як тільки закінчила навчання, прийшла працювати у нашу лікарню. Спершу була простою медичною сестрою. Через 4 роки стала старшою медсестрою у водолікарні. Ще за 15 років — старшою медсестрою у неврології. І от уже 17 років працюю тут, — розповідає пані Лариса.
Щодня її зміна триває близько 10 годин. Упродовж дня це спілкування з хворими, стеження за перебігом лікування, дотримання усіх призначень лікарів.
— До нас постійно привозять нових пацієнтів. Зараз у відділенні маємо 26 стаціонарних хворих. З усіма ми знайомимося і упродовж лікування тісно спілкуємося. Про кожного знаємо детальну історію хвороби, хто яких ліків потребує, на кого варто більше звернути уваги, — пояснює Лариса Житнюк.
Як і у кожній професії, медичні сестри мають певні труднощі у роботі.
— Лікар призначає лікування, а медсестра все це виконує. Тож найближчими до пацієнта є саме медсестри. А ви знаєте, що успіх лікування дуже залежить і від доброго слова того, хто поряд. Тому завжди стараємося підтримати, вислухати і підбадьорити.
Але люди дуже різні. Інколи бувають моменти, коли заспокоюємо не лише пацієнтів, а також їхніх родичів та близьких. Іноді, після деяких розмов, й самим доводиться заспокоюватися (сміється). Різні люди, різні характери. Та ми уже звикли і з усіма викликами завжди справляємося, — ділиться старша медсестра.
Проте, як би важко інколи не було, для Лариси Житнюк найвищою нагородою у роботі є одужання пацієнтів.
— Найкраще, що може бути, це коли хворий нашого відділення у доброму здоров’ї на власних ногах повертається з лікарняного ліжка додому. За кожного радіємо, як за себе, і коли чуємо щирі слова подяки, це дуже надихає, — зізнається моя співрозмовниця.
З часу, коли у світі запанувала пандемія COVID-19, неврологічне відділення двічі перекваліфіковувалося у відділення лікування коронавірусних хворих.
— Наше відділення стало інфекційним відділенням № 2. Спочатку страшно було всім, бо ніхто не знав, що то за хвороба та як її лікувати. Але мусили заспокоїтися і йти працювати, бо цього потребували хворі. І які б важкі ситуації не виникали, ми маємо рятувати життя.
Зараз уже звикли. Але ще рік тому це було дуже важко. Пригадую, торік влітку на вулиці спека, а всі у засобах індивідуального захисту. Люди жаліються, що їм у масках нема чим дихати, а ми цілі зміни у захисних костюмах працюємо, — ділиться Лариса Житнюк.
Разом з тим заробітні плати медичних сестер мінімальні. Пані Лариса неохоче про це розповідає.
— Звичайно, медсестра повинна отримувати достойну заробітну плату. Але ж ми свідомо обирали таку професію і розуміли умови, на які погоджувалися. Можливо, дочекаємось часу, коли ситуація покращиться, — зізнається старша медична сестра.
Пані Лариса дуже пишається своїм колективом. У її підпорядкуванні 12 медсестер та 11 санітарок. Про них згадує з особливою теплотою у голосі.
— Мені дуже поталанило, бо маю надзвичайно хороший колектив — дружний, згуртований. Якщо приходять молоді, то швидко вливаються у роботу. Ціную кожного з них. Разом нам вдається дуже багато. І щиро усім дякую за віддану працю та старання. Адже лікарі та медсестри — це ті, від кого залежить одужання хворих, — розповідає Лариса Житнюк.
Тож з нагоди прийдешнього професійного свята вона передає вітання усім колегам-медсестрам:
— Бажаю найголовнішого — міцного здоров’я, благополуччя у родинах та достойних зарплат! Якщо вдома все буде добре, буде гідна винагорода за працю, то й на роботі матимемо найкращі результати.
Спілкувалася Марина ЛОЖКІНА.