У дорадянські часи сотні гектарів площ на Шепетівщині перебували у власності десятків земельних «королів» і «королев».
Хто до революції 1917-го зажив слави найбільших землевласників у Заславському повіті Волинської губернії, куди входила Шепетівка? Спробуємо розібратися, скориставшись відомостями, які на початку ХХ століття зібрав Волинський губернський статистичний комітет.
За станом на 1913 рік найпотужнішим земельним власником у Заславському повіті вважався князь Сангушко. Тоді Роману Владиславовичу належало понад 71 тис. га площ. Здебільшого – у районах Славути, Заслава, Білогородки, тобто досить далеко від нашого містечка.
Майже втричі менше землі, а саме 26,6 тис. га, перебувало у власності його іменитого «антонінсько-шепетівського» сусіда Юзефа-Альфреда Потоцького. Якщо точніше, то це були наділи різної величини у Шепетівській, Грицівській, Сульжинській, а ще Антонінській, Бутовецькій, Новосільській волостях.
Цікаве спостереження – значна частка земель Потоцького зосереджувалася у тих місцях «по-сусідству» з Шепетівкою, де розташовувалися одні з найбільших сіл (із кількістю населення понад тисячу мешканців). Зокрема, маємо на увазі Ленківці (на початку ХХ століття там жило 1726 людей), Вербівці (1368 жителів), Чотирбоки (1330 жителів), Мокіївці (1228 жителів), Пліщин (1160 жителів).
Барон Олександр Меллер-Закомельський «на пару» із державним таємним радником, професором Дмитром Оттом розпоряджалися понад 6,1 тис. га судилківської землі.
Далі у нашому рейтингу супер-землевласників розташувалися графи Степан і Фадей Грохольські. Сукупно обом належало біля 5,5 тис. га землі. При цьому більше її половини «припадало» на містечко Гриців та його околиці, а решта – на «шепетівське» село Купине й «старокостянтинівські» Губчу й Кучівку.
Досьогодні деякі старожили села Серединець пам’ятають про таку собі Єлизавету Піотровську. Ще б пак, адже на початку ХХ століття на цю дворянку було «записано» понад 1,3 тис. га земельних площ.
На 200 соток менше (1,1 тис. га) мав у районі сіл Велика Медведівка та Сошки інший дворянин – Степан Іжицький. У першому з цих населених пунктів (кількість жителів – 1199 чол.)його землі сусідили із наділами, що належали дворянину Вітольду Стецькому (до 200 га) та Марії Стецькій (50 га).
Майже тисяча гектарів землі у районі Коськова, села, в якому 1906 року проживало 1449 людей, знаходилося у власності дворянки Ядвіги-Францішки Фадеївни Мазаракі. Також «непоганими» за величиною наділами там володіли дворянин Владислав Фадейович Мазаракі (бл. 250 га) та Анеля-Віталіса-Анна Свентославська (бл. 165 га).
Знаними землевласниками у селі Брикулі були дворянка Софія Єловіцька (690 га) і міщанин Степан Фон-Заблоцький (360 га).
Дворянці Філомені Скоповській належало 846 га у Конотопі, а 725 га – родині Фіннів та Марії Скрипчинській у Михайлючці.
У досить велелюдних Полянах (там на поч. ХХ ст. замешкував 1231 житель) більшість земель перебувало у власності дворянки Анни-Марії Стадницької та громадянки Терезії-Марії Млодецької. Якщо рахувати із іншим їхнім земельним «шматком» у Новослиці, то виходить понад 650 га.
Проте слід зауважити, що вони мали у селі конкурентів, хоча й порівняно малоземельних. Так, дворянам Маріану й Феліціану Парневським там належало десь із чверть однієї тисячі гектарів. А Флоріану Козловському – трохи більше шестидесяти га.
До числа найбільш залюднених сіл біля Шепетівки на початку ХХ ст. належала Велика Решнівка зі своїми 1180-ма жителями. У власності (чи оренді) провідного місцевого землевласника Кіндрата Красуського знаходилося трохи більше ніж 300 га.
Та чи не найбільше нас здивували «земельні розклади» у селі Городищі. Якщо не враховувати багатотисячних Грицева та Судилкова (які на початку ХХ століття вважалися містечками), то це поселення мало найбільше жителів з-поміж усіх сіл на Шепетівщині, а саме 2073 особи. При цьомудобряча частка тамтешньої землі, придатної для обробітку (а заразом низка наділів у Полянах, Брониках, Майдані та Лабуні) загальною площею майже 2,4 тис. га знаходилися «під опікою» влади Російської імперії, а саме Волинського управління землеробства та державних маєтностей.
Володимир КОВАЛЬЧУК.
Фото ілюстративне.