Тодішні протирадянські думки робітників, їхні судження про ОУН, УПА, Степана Бандеру ретельно записували місцеві “очі” та “вуха” НКГБ. Далі передавали “компромат” начальнику територіального відділення НКГБ Вінницької залізниці. Звідти такі відомості переадресовувалися у Москву – для очільника 3-го управління НКГБ СРСР, беріївця Соломона Рафаїловича Мільштейна.
Перед нами – цікавий архівний документ, який ще донедавна був захований від широких кіл громадськості, а нині доступний для вивчення усіма, хто цікавиться історією, минувшиною нашого краю.
Ось у таких доповідних записках, спецповідомленнях радянські спецслужби періодично “підсумовували” те, про що і як думають працівники найрізноманітніших галузей промисловості, службовці, інтелігенція з усіляких приводів – від війни з Японією до реакції на підвищення цін, від ставлення до карткової системи – до подій у післявоєнній Польщі.
А яким чином у НКГБ систематично “заміряли градус” суспільних настроїв? Усе дуже просто – у трудових колективах були особи, котрі “стукали” місцевим енкагебістам. Ті, своєю чергою, узагальнювали інформацію та передавали її “вище”, тобто своєму начальству.
Отже, влітку 1945 року, тобто за місяць-два після завершення радянсько-німецької війни, радянських “нишпорок” на Шепетівщині цікавило, зокрема, й те, як місцеві жителі оцінюють діяльність ОУН і УПА. Адже представники цих організацій продовжували виступати проти радянського майбутнього Української держави, бажаючи її перетворення на незалежну та суверенну. До того ж, оунівці та упівці неабияк “наслідили” впродовж 1944-го в нашому краї, особливо в славутсько-шепетівських лісах, де звели цілу низку сутичок із радянськими партизанами, загороджувальними загонами, бійцями Внутрішніх військ НКВД та винищувальних батальйонів.
14 червня 1945 року начальник ТВ НКГБ Вінницької залізниці Мальков зазначив, що у депо станції Шепетівка на початку літа робітник Дмитро Поліщук після завершення своєї робочої зміни “почав проводити антирадянську агітацію, водночас доводячи вірність тієї “лінії”, якої дотримується ОУН-УПА”.
Помічник машиніста згаданого депо Леонтій Нечипорук “доводив, що за Самостійної України життя стане кращим”.
Сказане робітником депо Нагірним було в чомусь подібним: “Якщо бандерівці завоюють Україну, життя покращиться”. “Вони хочуть і відстоюють самостійність України. Це добрий “народ”, вони бажають життя… Можливо, ще доведеться серед них побувати”.
Автор документа Мальков також зауважив, що лише за два тижні червня 1945 року між Шепетівкою та Здолбуновом вдалося виявити 300 “націоналістичних” листівок. Про це навіть поінформували Микиту Хрущова, котрий у ті роки трудився секретарем ЦК КП(б)У, а в 1953-1964-х рр. очолюватиме СРСР.
…Ми не знаємо, як склалася подальша доля згаданих тут шепетівських залізничників. Адже за подібні висловлювання було дуже легко “загриміти” до радянської в’язниці. Втім, на наш погляд, найголовніше значення інформаційного потенціалу цитованого документа в іншому. Джерело красномовно свідчить, що хоча серед залізничників й було чимало прибічників Країни Рад, опозиція у їхніх лавах теж існувала.
Володимир КОВАЛЬЧУК.